У 1881 році в Російській імперії, за задумом громадського діяча П.А. Мясоєдова, було створено Товариство Поліпшення Народної Праці, пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ. Засновниками даного утворення були митрополити Ісидор і Макарій, графи Н.П. Ігнатьєв і Н.В. Ісаков, Статс-Секретар, Дійсний Таємний Радник М.Н. Островський та інші. Метою даного утворення було розвиток і удосконалення місцевого народного виробництва, яке в той час знаходилось у занепаді. В тому ж році засновники Товариства розсилають по всій Російській імперії циркуляри, в яких вони запрошували місцеві громадські та станові установи, а також окремих посадових та приватних осіб до участі у ньому. Лише у 1884 році, через наполягання Волинського губернатора, деякі громадські діячі Заславського повіту відгукнулися на пропозицію засновників Товариства вступити до нього.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. у Хмельницькій області утворено три нові райони: Кам’янець-Подільський, Хмельницький та Шепетівський. До складу Шепетівського району (з адміністративним центром у місті Шепетівка) увійшли  території Берездівської сільської, Білогірської селищної, Ганнопільської сільської, Грицівської селищної, Ізяславської міської, Крупецької сільської, Ленковецької сільської, Михайлюцької сільської, Нетішинської міської, Плужненської сільської, Полонської міської, Понінківської селищної, Сахновецької сільської, Славутської міської, Судилківської сільської, Улашанівської сільської, Шепетівської міської, Ямпільської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Мирне населення

4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.

У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше було під соломою – 990.

Історія Шепетівки – це сукупність історій людей, подій, підприємств, які переплітаючись, створюють неповторний життєпис міста. Шепетівський цукровий комбінат – перше промислове підприємство нашого міста – почало роботу з далекого 1846 року і впевнено продовжує свою виробничу історію успіху.

До середини ХІХ століття Шепетівка була невеличким приватновласницьким містечком Заславського повіту Волинської губернії Російської імперії. Належало воно князю Є. Сангушку. З 1846 року Шепетівка переходить у володіння Марії Сангушко – онуки князя Сангушко, якій він підписав дарчу грамоту. У 1859 році Марія Романівна Сангушко виходить заміж за графа Альфреда Потоцького. Населений пункт Шепетівка стає власністю графа Альфреда Потоцького і стає центром управління великими графськими маєтками загальною площею 105 тис. десятин. У 1889 році, після смерті Альфреда Потоцького, містечком заволодів його молодший син Йосип. Потоцькі володіли містечком до 1917 року.

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.Традиційно в Україні День вишиванки відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч він припадає на 21 травня.

Історія України, як і будь якої іншої держави, – це тісне переплетіння регіональних візій минулого у єдине ціле. Для того, щоб зрозуміти регіональний контекст історії на перший план виходить краєзнавство. Краєзнавство, як наука, починає розвиватись на теренах України ще з ХІХ ст., як перший етап національного відродження. У ХХІ ст. значно розширюється методологія та можливості цієї науки, єдиним залишається завдання – пізнати регіональні особливості плину історії. Одним із визначних краєзнавців Шепетівщини був Олександр Леонідович Лукашенко.

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. До роковин Великого терору ми познайомимо вас, як відбувався Великий терор на Шепетівщині 1937-1938 рр.

У статті подано життєпис видатного українця, військового та політичного діяча, співорганізатора і полковника Січових Стрільців, співзасновника УВО, ОУН Романа Кириловича Сушка.