Ізяславська ОТГ

Кривава та цинічна війна, розпочата російськими окупантами, продовжує приносити горе та непоправні втрати у громади Хмельниччини. Вже тринадцятий рік щодня Україна платить страшну ціну за своє право бути вільною — ціну, яку неможливо виміряти цифрами чи статистикою. Цими днями над краєм знову лунала тужлива «Пливе кача» — на малу Батьківщину «на щиті» повернувся сержант, командир екіпажу безпілотних систем Микола Олександрович Новак.

Ізяславська громада схилила голови у глибокій скорботі. На рідну землю «на щиті» повернулися двоє мужніх оборонців України, які до останнього подиху залишалися вірними військовій присязі: 49-річний сержант Михайло Григоряк, який понад рік вважався зниклим безвісти, та 40-річний старший сержант, прикордонник Дмитро Тітарчук. Громада провела Героїв в останню земну дорогу.

Неймовірна подія, яка довела до сліз усе село, сталася в Радошівському старостинському окрузі Ізяславської громади. Після довгих одинадцяти місяців невідомості, важких випробувань та перебування у ворожому полоні до рідної домівки повернувся 21-річний захисник України Андрій Карпієць. Його повернення стало справжнім святом та символом незламної надії для всього Шепетівського району.

Весняна лісокультурна кампанія 2026 року на Шепетівщині завершилася знаковою подією. В Ізяславському надлісництві (філія «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України») лісівники заклали клонову плантацію сосни звичайної, яка стане генетичним фундаментом для майбутніх лісів регіону.

Захисник Маріуполя Іван Бурдим, який пройшов крізь оточення на «Азовсталі» та майже два роки російського полону, сьогодні розбудовує систему допомоги побратимам на Хмельниччині. Колишній військовополонений заснував громадську організацію «Віра і Дія», яка спеціалізується на неформальній психологічній реабілітації ветеранів.

Ізяславська громада провела в останню путь свого земляка, 40-річного сержанта Державної прикордонної служби України Максима Євгеновича Жуковського. Воїн, який до останнього подиху боронив українську землю, назавжди повернувся додому «на щиті».

22 березня 2026 року Алея Віри та Надії в Ізяславі стала місцем події, яка викликала сльози радості та надії у сотень людей. Офіцер ЗСУ Василь Ткачук, який повернувся з російського полону після майже чотирьох років неволі, здійснив символічний жест — власноруч зняв свій портрет із банера зниклих безвісти та полонених захисників.

19 березня 2026 року учні 11-х класів Ізяславського ліцею №5 імені О. Онищука стали учасниками особливої культурної події. У стінах історико-краєзнавчого музею Ізяславської громади вони ознайомилися з матеріалами виставкового проєкту Луганського обласного краєзнавчого музею «Музей у тривожній валізі» (Люди. Історії. Рефлексії).

11 березня 2026 року стало історичною датою для громади села Білогородка, що на Шепетівщині. Після майже чотирьох років перебування у російському полоні, пройшовши через пекло Маріуполя та незаконні вироки окупаційних судів, до рідної домівки повернувся 31-річний офіцер Василь Олегович Ткачук.

Війна, підступно розв’язана російськими окупантами, щодня вписує у нашу історію нові сторінки болю. Вона приходить без попередження — холодна, безжальна, нещадна. Вона забирає найрідніших. Тих, хто мав жити, мріяти, любити, будувати майбутнє. Тих, хто став щитом між ворогом і своєю рідною землею.