прощання

Сьогодні день великого болю, коли слова даються важко, а сльози говорять більше, ніж будь-які промови. У Славутській громаді провели в останню путь юного хлопця, мужнього воїна, світле життя якого обірвала війна – Мартинюка Микиту Юрійовича.

23 квітня у Шепетівці проводжали в останню земну дорогу солдата Віктора Каширіна, серце якого зупинилося 12 квітня 2026 року в лікарні на Дніпропетровщині. Він до останнього подиху залишався вірним присязі, виконуючи обов’язки оператора-радіотелефоніста взводу зв’язку танкового батальйону.

Три роки рідні зберігали надію на повернення захисника, проте сьогодні довга дорога додому завершується гіркою правдою. 22 квітня 2026 року назавжди до рідного міста повернувся солдат Сергій Олександрович Швець, щоб знайти спокій у землі, яку він захищав.

Сьогодні у Славутській громаді у безмежній вдячності провели в останню путь Захисника України – солдата Сергія Вікторовича Трусова.

20 квітня стало ще одним днем скорботи, співчуття та розпачу для Шепетівської громади. На щиті додому повернувся старший сержант Ткачук Олександр Георгійович.

Сьогодні, 16 квітня 2026 року, Славутська громада попрощалася зі своїм земляком, захисником України Віктором Єрофійовичем Петерчуком. 55-річний воїни помер у шпиталі від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Сьогодні, 15 квітня 2026 року, у Нетішині відбулася траурна церемонія прощання з 48-річним солдатом Володимиром Баришніковим (позивний «Wolf»). Громада зустріла захисника «на щиті» після чотирьох місяців невідомості та сподівань на диво.

Сьогодні, 14 квітня 2026 року, Білогірщина схилила голови у жалобі. Мешканці краю попрощалися зі своїм земляком, захисником України, старшим солдатом Михайлом Олександровичем Якимчуком, який повернувся додому «на щиті».

Сьогодні, 14 квітня 2026 року, Нетішинська громада зібралася, щоб віддати останню шану своєму земляку, старшому солдату Вадиму Тітову. 25-річний воїн помер у шпиталі від важких поранень, отриманих під час захисту територіальної цілісності України на Запорізькому напрямку.

Сьогодні Славута оповита важкою тишею. Тишею, що стискає горло, розриває серце невимовним болем і глибокою скорботою. У ці дні, коли світло Великодня нагадує нам про перемогу життя над смертю, коли віра у воскресіння мала б наповнювати душі надією, — ми зібралися тут, щоб розділити спільну, непоправну втрату. Славутчани схилити голови в глибокій шані та безмежній вдячності перед світлою пам’яттю солдата — Олександра Андрійовича Чешева.