Бойовий шлях та загибель командира
Олексій Шпортун народився та зростав у Лютарському старостинському окрузі на Ізяславщині. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік свідомо став на захист Батьківщини та вступив до лав Збройних Сил України.
На фронті сержант Олексій Шпортун обіймав посаду командира відділення — командира машини 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону. Воїн неодноразово брав участь у запеклих боях на найгарячіших ділянках передової.
22 серпня 2026 року під час останнього бою на Запорізькому напрямку життя 33-річного захисника трагічно обірвалося.
Церемонія прощання та віддання військових почестей
31 серпня скорботний кортеж із тілом полеглого воїна повернувся до рідного краю. Провести Олексія Шпортуна в останню дорогу прийшли його рідні, близькі, бойові побратими, представники місцевої влади та чисельні жителі громади.
Вздовж всього маршруту мешканці зустрічали захисника на колінах «живим коридором» під звуки пісні «Плине кача».
Поховали сержанта Олексія Шпортуна на рідній землі Ізяславщини з усіма військовими почестями під трикратний збройний салют та виконання Державного Гімну України.
