Силянка Лесі Українки та копії музейних експонатів
Плетінням силянок, ґерданів та чокерів Оксана Житинська займається понад три роки, виготовляючи вироби як вручну, так і на спеціальному станку. Однією із найвідоміших її робіт стала силянка «Леся Українка» — кольорова інтерпретація прикраси з чорно-білого портрета поетеси. Схему для цього виробу розробила хмельницька майстриня Ольга Лукасишина.
Окрім цього, майстриня відтворює вироби з музейних колекцій та спеціалізованої літератури, зокрема за матеріалами книги Василя Коцана «Монистята на білиньку шию...», звідки вона взяла схему прикраси Косівського району.
Загалом українські старовинні прикраси з бісеру користуються попитом серед сучасних жінок і часто замовляються артистками для сценічних виступів.
Благодійність, педагогічна діяльність та захоплення вишивкою
Свої вироби майстриня активно презентує на суспільних заходах, взявши участь у 15 благодійних ярмарках. Ремесло бісероплетіння вона поєднує з педагогічною та музичною діяльністю: жінка диригує в церковному хорі та навчає дітей співати у місцевій школі мистецтв. Під час шкільних канікул разом із вихованцями та колегами вона створила комплект бісерних прикрас для місцевого фольклорного ансамблю.
Ще одним захопленням Оксани Житинської з дитинства є вишивка, схеми якої часто надихають її на створення нових орнаментів для бісероплетіння. Вона бере вишивання навіть у мандрівки — зокрема, вишивала після складного пішого підйому на гору Шпиці в Карпатах.
«Майже 200 років тому таку силянку носила Леся Українка, а зараз я її відтворюю для наших сучасних українок. Силянка так і називається — "Леся Українка". Правда, той портрет чорно-білий, і ось це вже кольорова інтерпретація наша. Схему цю розробила Ольга Лукасишина. Вона з Хмельницької області», — розповіла Оксана Житинська.
