Пам’ятка архітектури ХVІІІ ст., Місток, знаходиться у м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області та розташована в південно-західній частині району «нового міста», на плоскому мисі між річками Горинь та Понора і сполучає через штучний оборонний рів Садибу Сангушків з костелом св. Йосипа, монастирем місіонерів і розпланованим поряд майданом з кам’яницями.

Вигнання "гітлерівських" військ на Хмельниччині розпочалося у 1944 році. Необхідно було повертатися до мирної праці, відбудовувати знищені війною промислові підприємства та розорені села. Тоді активно включились у відбудову жителі Кам’янця-Подільського, Проскурова та Шепетівки.

Про російські казачі частини, що воювали на боці нацистської Німеччини, москва намагається не згадувати взагалі, особливо напередодні відзначення 80-ї річниці від дня перемоги у війні. Серед документів, датованих 1944–1945 роками, в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігається літерна справа під назвою "Казачі полки". Йдеться там і про Шепетівку.

Одним з важливих чинників розвитку міст України XIV-XVII століть ставало набуття ними Магдебурзького права. Дана правова система міського самоврядування виникла у XIII столітті на території Німеччини і була широко поширена в Центральній Європі у часи Середньовіччя.

Часто доля підкидає нам такі сюрпризи, у які навіть складно повірити. Юрій Романов у 25 років влаштувався вчителем фізкультури в одну із шкіл на Хмельниччині. Про великий футбол він і не мріяв. Зате невдовзі зустрів іншого мрійника – Джумбера Нішніанідзе, котрий будував у Шепетівці амбітний проект. Разом із Темпом обидва подолали шлях від змагань серед колективів фізкультури до Вищої ліги.

На подвір'ї українського селянина, як правило, розміщувався цілий комплекс житлових та господарських споруд, які забезпечували всі потреби родини протягом року. Господарське подвір'я неможливо уявити без огорожі, яка служила перешкодою для диких звірів або чужої худоби. Без огорожі жив тільки недбалий, ледачий селянин, якого вважали пропащим. За давніх язичницьких часів огорожа виконувала насамперед роль магічного оберега - це було замкнуте коло, куди не могла проникнути зла сила. Тому в деяких місцевостях і до сьогодні зберігся звичай не тримати довго відчиненими ворота чи хвіртку, а зачиняти їх швидко, як тільки увійдеш чи в'їдеш в двір.

У середині XVIII століття Барбара Сангушко на мисі при впадінні річки Понори до річки Горині в межах Новозаславського замку виступила ініціаторкою побудови нового палацу за проектами її придворного архітектора Паоло Фонтана та королівського архітектора Якуба Фонтана, який вніс корективи до ескізу палацу.

За позовом Хмельницької обласної прокуратури державі повернуто землі історико-культурного призначення – збережено Городище літописного міста Тихомеля. Це пам’ятка археології національного значення на території Ямпільської громади Шепетівського району. Взята на державний облік ще у 1971 році.

У 1930 р. мешканці Плужного підняли повстання проти більшовиків, яке поширилося на довколишні села та райони й було придушене військами ОДПУ. Напередодні бюро Шепетівського окружкому КП(б)У ухвалило рішення про закриття церкви в селі та виселення селянських сімей. Але незабаром на вимогу громади церковну будівлю повернули.

2 лютого 1890 року в селі Жилинці, у сім’ї православного священника народився Костянтин Сергійович Малюшкевич – видатний церковний діяч Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).