Що таке вотиви та якими вони бувають
Як розповідає завідувач музею Віктор Кучерук, найстаріший експонат колекції датований ще 1769 роком (загалом датованих виробів збереглося лише два). Більшість вотивів виготовляли з міді, яка легко піддавалася обробці, та вкривали сріблом за допомогою гальванічного способу — найдешевшої на той час технології.
Форми дарів були вкрай різноманітними: квадратні пластини, хрести, людські постаті, а також вироби у вигляді окремих частин тіла. Серед найцікавіших:
- ноги або очі: такі вотиви приносили з проханням про зцілення хвороб або повернення можливості знову ходити;
- серця: це найпопулярніша форма у колекції, проте вона не пов'язана із серцевими недугами. За словами науковців, це була молитва до Всевишніх сил, щоб «людина була в Божому серці та Бог її прийняв».
Місцеві майстри та історія знахідки
За характером виконання, стилем оформлення, технікою карбування та дотриманням суворих церковних канонів (монограми, символ всевидячого ока) музейники дійшли висновку, що переважну більшість цих предметів виготовляли саме місцеві ремісники в Ізяславі.
До музейної експозиції колекція вотивів потрапила близько 17 років тому завдяки місцевому жителю Леоніду Огороднику. Чоловік, розуміючи духовну та культурно-історичну цінність цих речей, передав їх з приватних рук до державного фонду.
Історики припускають, що дари могли знайти під час земляних або ремонтних робіт на території Костелу святого Михайла та монастиря бернардинів. Після закриття монастиря радянською владою у 1920 році його багате церковне майно безслідно зникло.
Нині в постійній експозиції Ізяславського історико-краєзнавчого музею представлено близько двох десятків таких виробів, хоча загальна збережена колекція є значно більшою (її повністю демонстрували два роки тому на тематичній виставці).
«Це не просто музейні експонати. Це наша духовна, історична і культурна спадщина», — наголошують у закладі.
