Максим Шарапов народився 27 квітня 2001 року в місті Шепетівка у багатодітній родині Ірини Валеріївни та Олександра Володимировича. Він був одним із тринадцяти дітей у родині, де панували любов, взаємопідтримка та щире братерство. З дитинства Максим виділявся особливою добротою, життєрадісністю та щирим бажанням допомагати рідним, піклуючись про своїх братів і сестер.
У 2007 році він пішов до першого класу загальноосвітньої школи №3 міста Шепетівки, згодом продовжив навчання у школі-пансіоні. Вчився добре, був уважним, старанним і завжди відповідально ставився до навчання. Однокласники та вчителі пам’ятають його як товариського, активного та доброго хлопця.
Ще під час навчання у школі Максим почав працювати, щоб допомогти великій родині. Він ніколи не боявся труднощів, завжди брався за будь-яку роботу й робив усе сумлінно. Йому було важливо підтримати батьків, подбати про братів і сестер. Саме тоді проявилися його працьовитість, відповідальність і велике серце, адже родина завжди була на першому місці.
Після закінчення школи Максим проходив строкову службу у Львівській області. Там він загартував свій характер, набув військових знань і ще більше усвідомив важливість служіння Батьківщині.
Повернувшись до рідної Шепетівки, встиг недовго побути вдома, адже вже за два місяці розпочалося повномасштабне вторгнення. Не вагаючись ані хвилини, Максим пішов добровольцем до війська. Службу проходив в одній із військових частин міста, а згодом вирушив на передову.
Максим був людиною, на яку завжди можна було покластися. Надійний у словах і вчинках, він ніколи не залишав ближнього в біді. У будь-якій ситуації залишався виваженим, умів знайти правильні слова підтримки та прийняти обдумане рішення.
Його працелюбність вражала: він не боявся жодної роботи, завжди прагнув зробити все якісно й до кінця. Саме ці риси — надійність, виваженість і працьовитість — робили його справжньою опорою для родини та побратимів. Він завжди тримався мужньо, підтримував зв’язок із родиною. Рідні молилися за нього, чекали кожного дзвінка, а він заспокоював: «Все добре, я ж броня».
У вільний час Максим займався спортом — зокрема боксом та любив грати в більярд. Мріяв після війни відкрити власну станцію технічного обслуговування, щоб розвивати улюблену справу. Його життєрадісність, гумор і щирість завжди заряджали оточення. Усі, хто знав Максима, згадують його як світлу людину, яка завжди простягала руку допомоги. Один із його братів також став на захист України — служить у лавах Збройних Сил.
7 вересня 2025 року на запорізькому напрямку, виконуючи бойове завдання, у запеклому бою обірвалося молоде життя старшого солдата Шарапова Максима Олександровича. Йому було лише 24 роки.
Життя Героя обірвалося на самому злеті, але пам’ять про його подвиг назавжди залишиться в серцях рідних, друзів та громади. Шарапов Максим Олександрович віддав найцінніше — своє життя — за мир та свободу України. Схиляємо голови у глибокій скорботі, вшановуючи його світлу пам’ять.
Герої не вмирають!
Шепетівська міська рада
