Від мирної праці до захисту держави
Ігор Басюк народився 29 квітня 1976 року в селі Печиводи Славутського району. Згодом його родина переїхала до Нетішина, де він закінчив місцеву школу №1 та здобув фах електрозварника. У мирному житті чоловік багато працював: як на підприємствах міста, так і за кордоном. Перед мобілізацією обіймав посаду слюсаря-сантехніка у комунальному підприємстві «ЖКО». Колеги цінували його за професіоналізм, щирість та постійну готовність прийти на допомогу.
До лав Збройних Сил України Ігор був мобілізований 9 серпня 2023 року. Після проходження військового вишколу на Полтавщині він вирушив на передову. Як стрілець-снайпер, чоловік виконував складні бойові завдання на Запорізькому напрямку. Разом із побратимами він мужньо боронив українську землю поблизу низки населених пунктів:
- Оріхів;
- Роботине;
- Мала Токмачка;
- Комишуваха;
- Новопрокопівка.
Пророчі слова та довгі роки невідомості
Своє останнє бойове завдання Ігор Басюк виконав 15 грудня 2023 року. Вже наступного дня, 16 грудня, під час боїв поблизу Новопрокопівки він зник безвісти. Незадовго до цієї трагічної події воїн залишив у соціальних мережах слова, які сьогодні читати особливо боляче:
«Дорогі нетішинці, моліться за мене. Не знаю чи повернуся».
Довгих два з половиною роки найрідніші люди шукали його, зверталися до всіх можливих інстанцій та жили вірою у повернення. Надія згасла після чергового обміну тілами загиблих Захисників. За результатами проведених ДНК-експертиз родина отримала страшне підтвердження загибелі. Трагічна звістка надійшла 29 квітня 2026 року — у день півстолітнього ювілею Героя.
Остання дорога додому
Нетішинці зустрічали Захисника з квітами та жовто-блакитними стягами. Громадське прощання відбулося на площі перед виконавчим комітетом міської ради, де віддати останню шану зібралися рідні, друзі, бойові побратими та небайдужі жителі громади. Чин похорону звершили у Соборі ікони Божої Матері «Неопалима Купина».
У пам’яті всіх, хто знав Ігоря, він назавжди залишиться доброю, працьовитою та життєрадісною людиною, яка обожнювала природу, риболовлю та понад усе цінувала свою сім'ю. Найстрашніший біль втрати сьогодні розділяють мама Надія, дружина Людмила, донька Яна та сестра Тетяна.
Схиляємо голови перед подвигом Захисника. Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і слава Герої України!
