Мирне життя: від рідного Корчика до Славути
Василь Яковчук народився 27 травня 1987 року в селі Корчик Шепетівського району. Саме там минули його дитячі та юнацькі роки, де він навчався у школі, дорослішав та формувався як особистість. З юних літ чоловік не цурався праці та вирізнявся надзвичайною відповідальністю.
Свій професійний шлях Василь розпочав на Шепетівському деревообробному комбінаті. Згодом тривалий час працював за кордоном, де опанував складний фах висококваліфікованого зварювальника металоконструкцій.
Після повернення на Батьківщину він продовжив працювати зварювальником у Славуті. Разом із коханою дружиною Василь оселився в цьому місті, чесною працею будуючи своє майбутнє та мріючи про щасливе, мирне життя у рідній країні.
Військовий шлях та трагічна втрата
З початком війни мирні плани родини були зруйновані. 5 серпня 2024 року Василя Андрійовича призвали на військову службу до лав Збройних Сил України. Як справжній патріот своєї держави, він одягнув військовий однострій та став на захист Батьківщини.
Чоловік пробив службу у складі військової частини А4647, обіймаючи посаду механіка-водія-електрика зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.
Побратими та командири згадують його як Воїна за покликанням — професійного, надійного та відповідального. Його сумлінна служба була гідно оцінена командуванням: 6 грудня 2024 року Василя нагородили грамотою за старанність, зразкове виконання військового обов’язку та безпосередню участь у відсічі російської агресії.
Життя Захисника обірвалося раптово. 2 червня 2026 року Василь Яковчук загинув у районі населеного пункту Булахів Чернігівського району Чернігівської області. Смерть настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час виконання ним військового обов’язку. Воїн загинув у строю, до останнього подиху залишаючись вірним Військовій присязі та Українському народові.
Світла пам'ять та співчуття родині
У пам'яті рідних, друзів та знайомих Василь назавжди залишиться надзвичайно доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він завжди вмів підтримати у важку хвилину, знаходив потрібні слова та дарував оточуючим тепло своєї душі й щиру усмішку.
У Героя залишилися найрідніші люди — дружина та матір, для яких ця втрата є непоправною та нестерпно болючою.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Героя.
