Бойовий шлях та трагічна загибель
Олег Жуківський був родом із села Малі Калетинці. Коли ворог прийшов на українську землю, чоловік став до лав Збройних Сил України. Він ніс службу на посаді водія кулеметного відділення та боронив державу на надзвичайно складному Донецькому напрямку. Побратими, з якими він ділив важкі фронтові будні, назавжди запам'ятали його як мужнього, надійного та відданого своїй справі воїна.
Зв’язок із бійцем раптово обірвався під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинопольське. Півтора року тривали пошуки. Як остаточно з'ясувалося, 13 грудня 2024 року бронетранспортер, у якому перебував Захисник, підірвався на ворожій міні. Олег Жуківський віддав найцінніше — своє життя, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Останній шлях Героя додому
Усі ці довгі місяці родина військовослужбовця жила щоденними молитвами, затамовуючи подих від кожного телефонного дзвінка, і до останнього сподівалася, що двері рідного дому знову відчиняться. На жаль, сподіванням рідних не судилося здійснитися — довгий і неймовірно важкий шлях Олега додому завершився поверненням «на щиті».
Днями Білогірська громада зустріла свого хороброго земляка. Місцеві жителі схилили голови на знак великої шани, розділяючи з родиною цей непосильний тягар втрати. Люди вишикувалися у живий коридор слави, встеляючи квітами узбіччя доріг, щоб із гідністю віддати останню шану 37-річному Герою.
Вічна пам'ять і безмежна слава Захиснику України. Щирі співчуття рідним та близьким. Пам'ять про Олега Жуківського назавжди залишиться закарбованою в новітній історії краю.
