Мирне життя, сповнене праці та любові до родини
Анатолій Дмитрович Грига народився 1 квітня 1975 року в селі Судилків. Тут минуло його дитинство, тут він навчався у місцевій школі. Рідні та близькі завжди знали його як доброзичливого, чуйного та щирого юнака, і ці риси характеру він зберіг протягом усього дорослого життя.
Після завершення 9 класів Анатолій вступив до Шепетівського професійного ліцею № 20, де здобув професію слюсаря. Згодом пройшов строкову службу в армії, після чого продовжив військову освіту в школі прапорщиків при одній із військових частин Шепетівки.
У мирному житті Анатолій Дмитрович завжди багато працював фізично. Він був справжнім господарем: за яку б справу не брався, все доводив до ладу, постійно допомагав родині та друзям. Був люблячим батьком для доньки Ані та сина Дмитрика, а також щасливим дідусем.
Мав гарний голос, обожнював співати українські пісні та чудово готував національні страви. Його життя було сповнене планів, які безжально перервала війна.
Бойовий шлях: від ветерана АТО до повномасштабної війни
Коли ворог посягнув на незалежність України, Анатолій Грига не залишився осторонь. Він мав за плечима значний військовий досвід, адже протягом 2015–2016 років брав безпосередню участь в Антитерористичній операції (АТО) на сході України.
Після початку повномасштабного вторгнення, у грудні 2023 року, Анатолій Дмитрович був знову призваний на військову службу за мобілізацією. Пройшовши підготовку в навчальному центрі, він вирушив захищати кордони на складний Донецький напрямок.
2 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області зв'язок зі штаб-сержантом обірвався. З того дня він офіційно вважався зниклим безвісти. Згодом найстрашніші побоювання підтвердилися: особу полеглого воїна було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи. Він загинув у бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.
Живий коридор шани та Дні жалоби у громаді
Сьогодні Анатолій Дмитрович востаннє повернувся до рідної домівки в Судилкові. Провести Захисника прийшли бойові побратими, представники духовенства та місцевої влади, друзі, односельці та всі, хто знав і поважав полеглого. Громада зустріла свого Героя «живим коридором» шани, схиливши голови у глибокій скорботі.
Поховали штаб-сержанта Анатолія Григу з усіма належними військовими почестями на місцевому кладовищі.
З метою вшанування пам'яті полеглого воїна, розпорядженням Судилківського сільського голови на території громади оголошено Дні жалоби з 9 по 11 червня 2026 року.
Світла пам'ять і безмежна шана Захиснику України. Щирі співчуття рідним та близьким. Герої не вмирають!
