площа Тараса Шевченка

19 листопада у скорботному мовчанні Шепетівська громада проводжала в останню земну дорогу мужнього воїна Михайла Миколайовича Павлушка. Про це повідомили у міській раді.

Знову біль, що не має меж, стискає серця. Знову війна безжально вириває з наших рядів найдорожчих. 20 жовтня у Шепетівці до лав Небесного війська громада проводжала старшого солдата Вільгоцького Юрія Олександровича.

6 жовтня у Шепетівці громада зібралася, щоб у спільній скорботі провести в останню земну дорогу сержанта Пазиняка Миколу Борисовича, який повернувся додому «на щиті».

4 жовтня серце Шепетівки знову плакало гіркими сльозами. Громада прощалася із солдатом Пипичем Олександром Олександровичем, водієм З десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу З десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, мужнім воїном, який виборював право на життя та свободу України і,  внаслідок влучання ворожого fpv-дрону, загинув 27 вересня 2025 року у бою на Покровському напрямку Донецької області.

Горе, сум і жалоба не полишають Шепетівську громаду, не дають зняти чорні стрічки. 3 жовтня, стоячи на колінах, у Шепетівці знову прощалися із воїном, який загинув за Україну, командиром гармати самохідного артилерійського взводу, самохідного артилерійської батареї, самохідного артилерійського дивізіону сержантом Рябим Іваном Анатолійовичем.

2 жовтня шепетівчани знову прощаються з воїном та бачать жахливе обличчя війни, бо вона твердим поступом ввійшла у дім нашої громади із страшною звісткою… Припинило битись гаряче серце героя – мужнього воїна, старшого лейтенанта Савчука Олега Олександровича.

Горе і пекучий біль знову прийшли у Шепетівську громаду. На «щиті» повернувся ще один мужній воїн. 29 вересня у Шепетівці прощалися із полеглим у бою сержантом Жилою Віталієм Анатолійовичем водієм 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону.

26 вересня Шепетівська громада зустрічала «на щиті» навідника 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону, головного сержанта Соколова Руслана Леонідовича.

Українці платять страшну ціну за свободу й право жити на рідній землі. Це не лише зруйновані міста, тисячі поранених і скалічених доль. Найстрашніша плата — це життя наших воїнів.  22 вересня Шепетівська громада з болем у серці проводжала в останню земну дорогу земляка — Віталія Олександровича Муху, який віддав своє життя за Україну.

Площа імені Тараса Шевченка у Шепетівці стала місцем прощання з Захисником України — капітаном Юрієм Миколайовичем Спірідоновим, життя якого обірвалося 3 вересня.