У 2022 році мешканці села власними силами облаштували священне місце, відоме як «Стопа Божої Матері». На цьому ж місці було встановлено новий хрест, що символізує відродження та віру громади.
Цьогорічне святкування розпочалося зі святкового богослужіння, яке провели духовенство Православної церкви України у місцевому храмі. Після літургії духовенство разом із парафіянами вирушили хресним ходом до священного місця. Там відбулося освячення води та хреста, що символізувало очищення та благословення на нові починання. У своїх молитвах священослужителі та віряни згадали Україну та її відважних оборонців, висловивши віру в нашу перемогу над ворогами та мирне майбутнє нашої держави.
Цей захід став не лише святом, а й нагадуванням про важливість збереження нашої культурної спадщини, духовних цінностей та єдності громади, не зважаючи на важкі часи. Повертаючись до витоків, ми зміцнюємо наші коріння та будуємо міцний фундамент для майбутніх поколінь України.
Дружинам забороняли працювати в п'ятницю
Свято Десятої п'ятниці корінням сягає язичницького пошанування цього дня. Це був день жіночий, святий, вільний від будь-якої роботи. Такої традиції дотримувалися навіть священнослужителі — забороняли дружинам працювати в п'ятницю. Церковні авторитети упродовж XVI-XVII ст. кілька разів виступали із гнівними заборонами цього святкування. Під час відвідин України 1589 року Константинопольський патріарх Єремія відлучав від церкви тих, хто святкував п'ятницю, а працював у неділю. Наступного року собор ієрархів Київської митрополії рекомендував своїм вірним "пяток постити і ділати весь день, а неделю празднуючи святити".
Через 30 років, 1620-го, Єрусалимський патріарх Теофан під час перебування в Києві наказував: "Обычай в праздновании некоего праздника десятой патницы — изметаем и праздновати его не повеліваєм". Тоді на Десяту п'ятницю від Великодня призначали запозичене в Західній церкві свято Страсті Марії — Сострадання Пресвятої Богородиці. На початку XVIII ст. російський синод заборонив старе українське церковне святкування Десятої п'ятниці.
Греко-католики сьогодні в десяту п'ятницю від Великодня святкують Празник Найсвятішого Серця Христового, а наступного дня — Сострадання Пресвятої Богородиці.
За збір у лісі ягід додатково відробляли чотири дні панщини
Кажуть, що на Десятуху вже дозріє кожна десята ягода в лісі. Починають масово збирати чорницю й малину.
До лісу по ягоди йшли всією родиною або великим гуртом — сусіди, подруги. Як уперше в році йшли по ягоди, умивалися джерельною водою, одягали чисту сорочку й зав'язували нові хустки. На порозі хати читали "Отче наш", а вийшовши із двору — замовляння: "Господи, приступи, помоч принеси і спор покажи".
Щоб під час збору ягід не побачити змій, вужів, "усього нечистого", перевертали на зворотній бік фартух або хустку. Радили також брати з собою в ліс посвячений на Великдень і висушений хрін. Його вважали оберегом від "усього поганого". Якщо зустрінеш у лісі змію або вужа, слід підняти спідницю і повернутися до них голим задом. Бо ще з дохристиянських часів голе тіло наділялося магічною здатністю відлякувати ворожі людині сили.
Збирали ягоди й у глиняні глечики "гладушки". Пізніше почали збирати в літрові та трилітрові банки, сьогодні — у різноманітну пластикову тару.
Першу знайдену ягоду годилося з'їсти, примовляючи:
Нова-новинка, щоб не болів ні живот, ні голова, ні спинка.
Посвячений на Великдень і висушений хрін вважали оберегом від "усього поганого"
Першу жменю зібраних у сезоні ягід клали на пень, щоб вони "велися", "плодилися", "щоб Бог родів далєй і болєй було ягодок". Це — пожертва природі й плата за те, що люди користуються її милістю й дарами.
Єдиним пристосуванням для збирання ягід є гребінка або гребашка — великий совок із зубцями. Нею збирають тільки чорниці. Усі інші ягоди беруть руками.
Якщо збирали ягоди для продажу на базарі, то для вдалого торгу треба було декілька стаканів ягід роздати стареньким сусідам, які вже не мали сил ходити по чорниці.
Обмеження на збирання лісових ягід, грибів, жолудів запровадили у середньовічні часи. За користування лісом селяни платили його власникові данину.
Литовський статут 1529 року дозволяв затримувати селян у лісі й забирати все, що вони назбирали без дозволу. Наприкінці ХVIII cт. селяни відбували додатково чотири дні панщини на рік за збір у лісі ягід і грибів. На Поліссі платили натуральний оброк — віддавали чверть зібраних ягід.
Після скасування кріпосного права селяни отримали у власність частину лісу і право збирати там ягоди, гриби, хмиз. Той, хто не мав власного лісу, мусив викупити собі дозвільний квиток на збір ягід на сезон.
