Українські пращури святкували цей день як свято Жайворонків, випікаючи обрядові булочки у формі пташок - символів весни. Випічку дарували дітям, а крихти розсипали на полях, щоб рік був урожайним.
Також в булочки перед випічкою ховали різні дрібниці – ягідку, нитку, цибулину. По тому, що кому попадеться, визначали його подальшу долю. Дівчата в день весняного рівнодення співали пісні-веснянки, а юнаки розпалювали багаття – через них стрибали самі й водили худобу, щоб не хворіти.
Чистота думок і оселі була головною умовою гармонійного входження у новий цикл природи, тому наводили лад у домі й позбувалися зайвого. Вважалося, що якщо записати свої страхи та невдачі на аркуші паперу й спалити його у вогні, можна звільнитися від старих проблем.
Наші предки вірили, що цього дня варто дотримуватися певних правил, щоб весь рік був вдалим.
Необхідно уникати будь-яких сварок та суперечок, адже не хотіли накликати непорозуміння та негаразди в родину. Крім цього, в жодному разі не можна провести цей день у лінощах, оскільки існує високий ризик, що рік буде безрезультатним і принесе нещастя.
Також будь-яка погана думка, сказане в гніві слово або заздрість у день рівнодення повернуться бумерангом. Водночас 20 березня не слід відмовляти у допомозі нужденним або проявляти байдужість до чужих проблем, бо це може привабити труднощі й випробування в майбутньому.
Тож, давайте щиро порадіємо приходу весни і посміхнемося справжньому весняному сонечку!
