Слухали розповідь про ляльку-веснянку, а потім власноруч творили обереги для своєї оселі.
У давнину дівчата по весні робили яскраві ляльки і дарували їх рідним. Лялька дарувалася на радість, на майбутні надії, на здоров'я. Ранньою весною вона повинна була яскравими фарбами нагадати, що скоро прийде тепло і земля стане такою ж яскравою, як вона сама. Веснянку берегли до наступної весни, а потім майстрували нову. Ляльку зазвичай робили розміром з долоньку.
Веснянки були оберегами юності, краси, тому мали веселий, яскравий, життєрадісний образ. Обов'язковим їх атрибутом була довга коса райдужних відтінків, та сама коса, про яку в народі здавна говорили - дівоча краса. Тому косу ляльки неодмінно прикрашали стрічками, намистинами, першими квітами. Коса також була втіленням дівочого щастя і удачі.
Отож продовжуємо традиції створення таких ляльок - зберігаємо та відроджуємо.
