На початку ХХ ст. військове міністерство Російської імперії вирішило прокласти залізницю з Шепетівки до Проскурова (нині – Хмельницький).

   Будь-які внутрішні кордони держави річ вельми умовна. Іноді виникає враження, що сучасні адміністративні райони проведені чи то по лінійці, чи то циркулем, чи то просто нетвердою рукою. Підтвердження тому - абсолютно розмиті межі Південної Волині та Північного Поділля, населення якого виразно тяжіє до північної, Рівненської області, хоча і знаходиться в більш південній, Хмельницької.

Вісімнадцятого грудня 2008 року Шепетівська міська рада прийняла рішення про перей­менування частини вулиці Київської (від вул. Вишневецького до Старокостянтинівського шосе) на вулицю Валентина Садовського. Хто ж такий В.Садовський?

Я працював першим секретарем Шепетівського міського комітету комсомолу рівно п'ять років (1965-1970). Але які то були насичені роботою роки! Коли приїхав у Шепетівку, то серед комсомольських працівників, секретарів первинних організацій, працівників музею Миколи Островського, громадськості міста витала ідея створення і встановлення в місті пам'ятника нашому славному земляку, письменнику М.Островському.

У вир подій Української революції 1917-1920 рр. були втягнуті всі населені пункти, у тому числі містечка Південної Волині (Базалія, Волочиськ, Красилів, Кузьмин, Купель, Кульчини, Ожигівці, Теофіполь) Старокостянтинівського, (Антоніни, Білогородка, Гриців, Корниця, Лабунь, Славута, Судилків, Шепетівка) Ізяславського (Заславського), (Волиця, Почаїв, Ямпіль) Кременецького, (Берездів, Любар, Полонне) Новгород-Волинського, (Аннополь, Ляхівці) Острозького повітів [5, 237-240].

Загальне становище в Україні особливо загострилося влітку 1942 року. Німці заходилися насильно стягати річні норми натуропоставок та посилювати облави на працездатних людей для вивезення їх в Німеччину. На ультиматум Головної Команди УПА німці, річ ясна, не звернули жодної уваги. Навпаки, вони вирішили ще більше грабувати населення, ще більше висилати робочу силу до Німеччини, а всякий спротив безоглядно поборювати всіма можливими засобами. Далі продовжувалися полювання на людей і масові репресії з нищенням цілих осель та варварським вистрілюванням всього населення.

Останні роки відкривають чимало призабутих імен наших видатних земляків. Серед них – поет Герась Соколенко (справжнє прізвище – Шмигельський), 90-річний ювілей якого припадає на початок березня.

У футболі чимало значать традиції, що йдуть корінням в далеке минуле. Однак це не зупиняє ентузіастів, які спалахують ідеєю виростити квітучий сад у пустелі. Один з таких прикладів - шепетівський "Темп". Цей клуб нізвідки з'явився в вищій лізі українського футболу у першій половині 1990-х, але швидко канув у небуття.

Оборонець нашої Батьківщини сотник Армії УНР Павло Гарячий (Горячий) не один раз дивився в очі смерті. І не раз щасливо розминався з нею…

Можу уявити шепетівчанина, який не подорожував літаком або ж пароплавом. А щоб він не їздив електричкою чи тепловозом, це нонсенс. Адже залізниця у Шепетівці існує з 1873 року. І багато подій пов’язано із залізничним вузлом. Принаймні людина-символ Микола Островський працював у кубовій місцевого вокзалу.