На спорудження музею Островського в Шепетівці пішло 25 мільйонів камінчиків смальти

Автор shepetivka.com.ua 27 січня 2016, 18:57

Оригінальним та унікальним витвором архітекторів доби соціалізму в історії України є музей Миколи Островського у місті Шепетівці, який будувався у 1974 – 1979 рр. Ця триповерхова будівля має незвичну форму, оформлена в сіро-червоній кольоровій гаммі, що передає суворість, тривогу та криваві події початку ХХ ст. В оздобленні інтер’єру та екстер’єру використані суворі матеріали — каміння, метал, смальта. Як унікальну архітектурну памятку, музей Миколи Островського у 1989 році занесений до міжнародного каталогу «Музеї світу».

А чи відомо шепетівчанам, що зовнішні стіни експозиції, яка височіє на п’яти пілонах і палає червоним кольором смальти, є справжнім витвором мистецтва монументальної мозаїки? Що смальта – кольорове, непрозоре скло у вигляді кубиків - викладалася вручну близько 80 художниками під керівництвом архітектора А. Ігнащенка та художника-монументаліста А.Гайдамаки? А те, що викладено було 2500 кв. м (25 млн.) камінчиків смальти і її привезено зі Київського склотарного заводу та склозаводу м. Лисичанська?

Виявляється, історія цього мистецтва сягає корінням в часи Давнього Риму, воно неодноразово переживало піки популярності та занепаду. До наших днів ще збереглися залишки мозаїчних панно часів Київської Русі. Особливої популярності монументальне мистецтво та створення мозаїчних полотен досягло в 60-70 рр. минулого століття. Стіни будинків, фасади шкіл, станції метро, зупинки громадського транспорту, вестибюлі приміщень прикрашались мозаїчними панно зі смальти. Сьогодні мало хто уявляє, ким і чому були створені мозаїки і яка за ними стояла титанічна адміністративна, ідеологічна та творча робота.

Поява їх на стінах було не примхою дизайнерів та архітекторів, а частиною ідеологічної пропаганди. Кожен режим просував свою ідеологію в маси засобами мистецтва. Мозаїки використали як дзеркало радянської ідеології. На мозаїчних панно зображувалось щасливе майбутнє, безтурботне дитинство, досягнення в науці, політ у космос тощо, тобто те, що навіювало «світле майбутнє» і викликало бажання «боротись та перемагати», транслювало «супер ідеї» «Країни Рад». За невеликими винятками, мозаїки створювались за суворими канонами радянської ідеології, тематика визначалась центральними партійними комітетами, творча діяльність художників була регламентована.

Сьогодні цей вид мистецтва сприймається як своєрідні «агітки», «совкові» залишки, а гігантські панно - морально застарілими, які не в силах конкурувати з яскравими бігбордами та патріотичними муралами. Але ми мало замислюємось над тим, що саме монументальна мозаїка є типовим мистецтвом соціалізму - мистецтвом цілої епохи. І як би там не було, це наша історична та мистецька спадщина.

Текст та фото із Фейсбук-сторінки музею М. Островського