Сьогодні, 28 листопада, в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодоморів. У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Однак, наймасштабнішим є Голодомор 1932-1933 років, штучно створений владою Радянського Союзу. За різними даними, через голод загинуло від 3 до 8 мільйонів людей. Зникали родини, цілі села...

У краєзнавчому відділі музею відбулось музейне заняття "Хліб голодомору" для учнів 4-а класу ЗОШ №1, де дізнавалися про події штучного голоду в 1932-33 рр. на Шепетівщині, які пережили не всі наші краяни, про «Закон 5-ти колосків», про причини голоду, продаж Радянським Союзом зерна за кордон.

Одним з багатьох злочинів радянської тоталітарної системи проти українського народу став штучно створений голод в 1932-33 роках, який дістав назву Голодомор (від словосполучення «морити голодом») - власна назва геноциду українців. Голодомор назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок історії України ХХ століття. В ці роки радянська влада вчинила свідомий цинічний акт політичного терору проти українського селянства.

9 листопада у світі відзначають Міжнародний день проти фашизму та антисемітизму. Його започатковано за ініціативи Міжнародної мережі проти расизму UNITED, яка об’єднує понад 500 організацій з 49 країн і діє незалежно від політичних партій та урядів у багатьох країнах світу. Назва звучить як «Міжнародний день проти фашизму й антисемітизму». Чому його відзначають саме у цей день, які події він знаменує і наскільки актуальним є сьогодні?

12 жовтня у приміщенні Славутської міської бібліотеки для дітей та дорослих відбулася презентація збірника документів та матеріалів «Шепетівський окружний музей у Славуті (1926-1935)» кандидата історичних наук, джерелознавця, архівіста, директора Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного Владислава Берковського.

У 1881 році в Російській імперії, за задумом громадського діяча П.А. Мясоєдова, було створено Товариство Поліпшення Народної Праці, пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ. Засновниками даного утворення були митрополити Ісидор і Макарій, графи Н.П. Ігнатьєв і Н.В. Ісаков, Статс-Секретар, Дійсний Таємний Радник М.Н. Островський та інші. Метою даного утворення було розвиток і удосконалення місцевого народного виробництва, яке в той час знаходилось у занепаді. В тому ж році засновники Товариства розсилають по всій Російській імперії циркуляри, в яких вони запрошували місцеві громадські та станові установи, а також окремих посадових та приватних осіб до участі у ньому. Лише у 1884 році, через наполягання Волинського губернатора, деякі громадські діячі Заславського повіту відгукнулися на пропозицію засновників Товариства вступити до нього.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. у Хмельницькій області утворено три нові райони: Кам’янець-Подільський, Хмельницький та Шепетівський. До складу Шепетівського району (з адміністративним центром у місті Шепетівка) увійшли  території Берездівської сільської, Білогірської селищної, Ганнопільської сільської, Грицівської селищної, Ізяславської міської, Крупецької сільської, Ленковецької сільської, Михайлюцької сільської, Нетішинської міської, Плужненської сільської, Полонської міської, Понінківської селищної, Сахновецької сільської, Славутської міської, Судилківської сільської, Улашанівської сільської, Шепетівської міської, Ямпільської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Мирне населення

4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.

У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше було під соломою – 990.

Історія Шепетівки – це сукупність історій людей, подій, підприємств, які переплітаючись, створюють неповторний життєпис міста. Шепетівський цукровий комбінат – перше промислове підприємство нашого міста – почало роботу з далекого 1846 року і впевнено продовжує свою виробничу історію успіху.