В той день у нас було дуже солодко, смачно і з імбирно-корицевими ароматами. Розпис печива , у нас вже є доброю традицією, дітям подобається саме так проводити час. Розпис печива ми присвятили Різдвяним і Новорічним святам.
Походження імбирних ласощів досить дивовижне. Історія розказує, що термін "імбирний пряник" (від латинської Zingiber) був відомий, як імбир. Проте це ще й ласощі з медом та прянощами. Імбирний пряник часто перекладається французьким терміном d'Epices (буквально: хліб з прянощами) або німецьким терміном Lebkuchen pepperbread, буквально: перцевий торт.
До речі, сам пряник з'явився в Стародавньому Єгипті. Тамтешні пекарі стали додавати в тісто усілякі прянощі для аромату. Щоб випічка трималась якомога довше, у нього додають мед. На Русі пряники робили з житнього борошна та додавали сік лісових ягід. У країнах Центральної Європи випічку щедро приправляли запашним перцем і корицею. Імбир же найбільше прижився у Британії.
Із цим різдвяним печивом зв’язано багато легенд у літературі. Брати Грімм в казці "Гензель і Гретель" описали пряниковий будиночок, розміром зі справжнє житло, куди поселили підступну відьму, яка пожирала діточок, зваблених солодощами.
Саме такі різдвяні будиночки з печива і почали готувати напередодні Різдва, як символ домашнього тепла, затишку і сімейного свята. Кожна господиня випікає різдвяні печива, рецепт якого передається в родині від бабусі до внучки. Але ніяких секретів з цього ніхто не робить. До популяризації пряних ласощів доклав руку ще один казкар - Ганс Християн Андерсен, розповідаючи, про обід в одному невеликому трактирі.
Відому форму імбирного пряника у вигляді імбирного чоловічка зробили для того, щоб розважити її величність Королеву Єлизавету I. Існувало повір’я — щоб скоріше вийти заміж, дівчина повинна була з’їсти імбирного чоловічка. Зараз це одна з найупізнаваніших форм для виготовлення пряників. Особливо популярними пряничні чоловічки стали після виходу мультфільму Шрек, де строкатий пряничний хлопчик був одним із героїв.
