Остапчук М.О. народився 15 квітня 1988 року у селі Поляна. Дитинство Максима пройшло у селах Поляна та Новичі: у Поляні навчався у місцевій школі в першому класі, а коли сім’я переїхала до села Новичі (звідки родом мама Максима), навчався у Новицькій школі.
Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим юнаком. Отримавши атестат про загальну середню освіту, вступив до Житомирського автодорожного коледжу, тому що цікавився автомобілями. Після коледжу пройшов практику на одному з автопідприємств у м. Суми з ремонту та експлуатації транспортних засобів.
З 2009 року Остапчук М.А. перебував на службі у Хмельницькій погранакадемії, потім працював у будівельній бригаді у м.Києві. У 2012 році одружився. Певний час працював на продуктовій базі у Шепетівці. З 2018 до 2022 року - оператором на кар’єрі з видобутку глини у селі Новаки на Полонщині.
Де б не працював, користувався повагою та авторитетом серед колег. Трудолюбивий, завжди стильний та позитивний, доброзичливий, Максим Олегович мав багато друзів, цінував дружбу, бо і сам був хорошим другом.
Молодий, енергійний, впевнений у собі чоловік мав мрії та плани на майбутнє. Після повернення з війни планував придбати житло для сина Кирила та доньки Софії, мріяв про відкриття власної справи з розведення риби. А ще Максим добре знав, що найріднішим людям - батькам - дуже потрібна Його допомога і підтримка: мама часто хворіє, тато потребує підмоги по господарству. Були мрії, були плани, здійснитися яким не судилося через кляту війну.
«Зрозумійте, я маю йти, маю захищати нашу землю, нас з вами, щоб ворог-кат не прийшов сюди», - казав він рідним, коли йшов записуватися добровольцем до територіальної оборони.
А 25 лютого 2022 року Остапчук М.О. був призваний на військову службу по мобілізації Шепетівським РТЦК та СП. Тримісячне навчання в одному з військових навчальних центрів – і Він на захисті рубежів рідної країни. У складі 128 гірсько-штурмової бригади бере участь у боях, захищаючи території Херсонської, Донецької (участь у боях за Бахмут), та Запорізької областей від ворожої навали. Був поранений, та після лікування ставав знову на захист Батьківщини.
Максим Олегович – старший стрілець-вогнеметник гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону однієї з військових частин, старший солдат, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 19 грудня 2025 року в районі одного з населених пунктів Запорізької області.
Відважний хоробрий Воїн, вірний побратим, Його поважали за розсудливість, товариськість, добру вдачу та вміння вчасно прийти на допомогу ближньому. Остапчук М.О. за мир в Україні, за кожного з нас віддав найдорожче – своє життя.
За мужність і відвагу Остапчука М.О. нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.10.2024 № 1384 старший солдат Максим Остапчук нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест», відзнакою Міністра Оборони України «За поранення», медаллю «За хоробрість» Всеукраїнського об’єднання «Країна», мотиваційною відзнакою командувача військ (сил) «Південь» - медаллю «За заслуги».
Сьогодні Остапчук М.О. востаннє побував на земних гостинах у рідній домівці та рідному селі Новичі. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Максима. Односельці зустріли Воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Непоправна втрата, незагойна рана для найближчих, найрідніших людей та усієї громади. Страшна війна забрала люблячого сина, люблячого тата, брата, племінника, дядька, друга, кума, побратима, похресника, активного жителя громади. Плакали всі, бо болить…І боліти не перестане.
Поховали Остапчука М.О. в рідному селі Новичі з усіма військовими почестями.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя – Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Остапчука М.О назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Розпорядженням Судилківського сільського голови 27, 28, 29 грудня 2025 року оголошено Днями жалоби на території громади.
