Ярослав народився і виріс у Шепетівці, Навчався у ліцеї. Любив математику, займався спортом, брав участь у спортивних змаганнях по легкій атлетиці. Захоплювався танцями.
У 2006 році Ярослав закінчив ліцей. У цьому ж році поступив в Шепетівський технікум Подільського державного аграрно-технічного університету, який закінчив у 2008 році, здобувши кваліфікацію бухгалтера.
Але його бажання стати військовим перемогло – він іде на контрактну службу у військову частину А-3730 м. Шепетівки.
Ярослава, як здібного, розумного солдата, посилають на навчання у Харківський університет повітряних сил ім.І.Кожедуба. Навчання в університеті з багатьох дисциплін велося російською мовою, курсанти між собою теж розмовляли на російській. Ярослава називали «бандерою».
Загострене почуття справедливості, чесності не дало йому змоги мовчати – він виступав проти російської мови, давав зауваження викладачам та курсантам. Невздовзі з’явився наказ про його відчислення з університету.
Ярослав Кревогубець на усіх етапах свого короткого життя був патріотом – одним із перших в Шепетівці вивісив жовто-блакитний прапор на своєму будинку, читав книги про історію України, вивчав патріотичні пісні. Україна понад усе – це глибоке переконання жило в його серці та душі. Події на Майдані, а потім на Сході України хвилювали Ярослава, запалювали бажання йти в лави борців за Україну.
13 серпня 2014 року Ярослав отримав повістку із військкомату. Вважав святим обов’язком чоловіка – захищати рідну землю.
З листопада 2014 року підрозділи батальйону вели бої в Донецькому аеропорту. Коли бійців труїли газами у терміналі аеропорту, визвали вогонь артилерії на себе. Це батальйон героїв, вони в останню чергу покидали Донецький аеропорт. У цих подіях приймав участь наш земляк Кревогубець Ярослав. Документ свідчить, що він був учасником АТО з 15 листопада 2014 року по 22 лютого 2015 року.
У відпустку Ярослав приїжджав 7 січня 2015 року. У ньбого були поморожені пальці ніг, погано спав. Мама згадує його слова:
«Яке це щастя помитись і босими ногами ходити по підлозі в теплій квартирі. Вільно ходити по вулиці і не боятися підірватися на міні».
Після відпустки були знову бої в зоні АТО. Ярослава «випустив» аеропорт, та 22 лютого під Донецьком він загинув.
Посмертно Ярослав нагороджений орденом «За мужність»III ступеня.
Кревогубець Ярослав був справжнім патріотом, мужньою, чесною, правдивою людиною. Він житиме в пам’яті шепетівчан вічно. Його іменем названо вулицю міста, відкрито меморіальну дошку у НВК №1.
ВІЧНА ТА СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ...
Шепетівська районна державна адміністрація
