Мефодія (2 липня). Якщо, на Мефодія йде дощ, то він може йти з перервами сорок днів.
Горпини Купальної (6). Цей день вважається одним з найкращих для заготівлі лікарських трав. Всюди на Україні люди удосвіта до схід сонця вирушали в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами. Заборонялося заготовляти трави лише «нечистим» жінкам, в яких на цей період припадала місячка.
Купайла, Івана Купайла (7)
Давнє язичеське свято краси, молодості й самоочищення. З ним пов'язані цікаві обрядодійства біля води, які влаштовувала молодь у ніч з 6 на 7 липня. Хлопці готували вогнище, а дівчата вбирали Марену — живу гілку. З настанням сутінків парубки підпалювали ватру, через яку попарно перестрибували. Натомість юнки топили Марену, яка символізувала русалку, і пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.
У цей день годилося обов'язково скупатися, а дітям, замість вогню; пострибати через кропиву. Всі, хто йшов до купайлівського дійства, намагалися не оглядатись, щоб не наздогнала відьма, котра обов'язково мала бути присутньою на святі. Для того щоб її впізнати, необхідно мати при собі попіл з купайлівського вогнища, загорнутий у ганчірочку. Тоді відьма неодмінно підійде і скаже: «Віддай мені те, що у тебе є». Крім того, якщо цей попіл закопати біля воріт, то жодна з відьом не доїтиме корів.
У деяких регіонах наступного дня, себто на Купайла, дівчата робили з соломи ляльку, одягали її у жіночий одяг, вішали намисто на шию, а голову прикрашали стрічками, квітами й віночками (деінде голову виготовляли з глини, замість Очей вставляли вуглини і рижували щоки). Натомість у супроводі дітей ходили з Мареною вулицями села, наспівуючи купальських пісень; зробивши обхід, йшли до річки чи ставу, роздягали ляльку і топили у воді.
В інших селах закопували на леваді виготовлену з дерева ляльку, ставили поруч стіл, накривали його скатертиною, клали хліб з дрібком солі і, взявшись за руки, ходили довкола, наспівуючи пісень. По закінченні дійства Марену відносили до річки й топили, приспівуючи:
Потонула Маренонька, потонула. Наверх кісонька зринула...
Дівчата й хлопці намагались облити одне одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося «бо вона накличе бурю». На Закарпатті жінки робили на.Купайла віночки і відносили на могилки своїх дітей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли. В цей день навіть не пускали корів у поле. До дійних тварин на цілу ніч і день підпускали малих телят, «щоб відьма не нашкодила». Зібраний на Купала подорожник вважався помічним од багатьох хвороб.
Купайлівські дійства зафіксовані і в народній творчості.
Зелене Купало в літо упало.
До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам йтиме.
Кати до Івана проса буде з ложку, то буде і в ложку.
На Івана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12.07) пирогів напек
До святого. Івана робить муха на пана.
Бджола каже: «Годуй мене до Івана — я зроблю з тебе пана; ...то вона вбере тебе, як пана; ...то наряджу тебе, як пана».
Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана.
Згадай мене до Івана, а я зроблю з тебе пана.
Люди вірили, якщо піти в ліс проти Купала, то можна побачити, як цвіте папороть. Коди ж зірвану квітку сховати за капелюх, то обов'язково пощастить знайти під землею золотий скарб.
Велика роса на Івана — буде врожай огірків та горіхів.
Купальська ніч зоряна — вродять гриби.
Дощовий день — на неврожай.
Самсона (10). Його іще називали Сіногній. «На Самсона,— казали,— бійся мусона».
Якщо йтиме дощ, то негодитиме сім тижнів — аж до бабиного літа.
Петра і Павла (12).
Цей святодень пов'язаний з літнім сонцестоянням. Найурочистіше його відзначали пастухи. В карпатському регіоні власники тварин організовували святковий обхід (Петрівку) на вигоні. Гуцули, скажімо, приносили пиріжки з сиром (мандрики, персвертаники), після чого пастухи влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці. В цей день юним иопасичам дозволялося зібрати один удій з усіх тварин і вигідно продати. Виручені гроші йшли на власні потреби.
На Івано-Франківщині я почув вислів: «А ти сьогодні копав Петра?» Коли ж поцікавився, що це означає, то виявилося, що й дотепер на Прикарпатті існує давній звичай «копати Петра».
Напередодні Петра і Павла пастухи та всі інші підлітки на толоках викопували квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правило за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї принесені з дому продукти (переважно пиріжки з сиром, капустою та іншою зеленню), а також безалкогольну наливку. Кожен намагався почастувати інших смаковитим їством. Нерідко й самі готували зі сметани та сиру пиріжки-мандрики.
Розмова точилася неквапом. Згадували цікаві бувальщини, забавні історії. Брати участь у таких дійствах було за велику честь для підлітків. До свого товариства приймали не всіх, і вважалося великою ганьбою, коли когось залишили «поза гуртом». Натомість старші чи однолітки нерідко намагалися засипати Петра, а тому за ямкою вели постійний нагляд.
Петропавлівське свято мало і свій пісенний цикл. Ось кілька таких співанок.
А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко біле.
Лиш би цілувати!
Ой на Петра вода тепла.
Лишень її пити,
Який, мамцю, Петрусь файний,
Лиш би го любили!
Якщо на Прикарпатті «копали Петра» не лише пастухи, то в інших регіонах це було виключно професійне свято. На Подністров'ї відпасувачі ходили селом, а господарі обдаровували їх продуктами та грішми. На Поліссі та Лівобережжі пастухи або господарі спеціально готували мандрики. Особливо урочисто проводив цей обряд на Херсонщині. Кожна господиня призбирувала маслянку — сколотини, які залишалися після збиття масла, зливала її в горнятко і стоплювала (створожувала). 3 такого сиру додавши яєць та муки, робили кругленькі сирники, власне мандрики які варили в олії чи смальці. Тому й казали: «На Петра зозуля мандрикою вдавилася» Як відомо, з цього часу птаха вже припиняла свої співи.
Крім того на Петра і Павла виготовляли з ячного борошна нового врожаю обрядовий хліб'і несли його до церкви на посвяту. Священик розламував книшики і причащав, наче проскурками, всіх присутніх. В такий спосіб жінки віддячували Петрові, що запровадив цей недовготривалий піст (до речі, на Петра і Павла власне й завершувалася Петрівка). .
Про Петрове свято в народі існувало безліч прислів'їв.
Раз у рік Петра.
Бабське літо до Петра тілько.
До Петра маточка відерце, а по Петрові глек і той неповнии.
До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові та и по теплові.
На Петра і душа тепла.
Від Петра красне літо.
Йшло до Петра, а тепер до Різдва.
За Петра Афонського сонце повертається на зиму, літо на жару, а з Спиридона Сонцеворота (25.12) сонце повертає на літо, а зима на мороз.
Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться.
Кожний то знає, що святий Петро колоски підпалює.
На Петра колос, а па Іллю (2.08) жнива.
Не все в середу Петра.
По Петрові на дворі пусто, а в ноіі густо.
Соловей співає до Петра. . .
Як хліба вродили, то ні Петро, ні Павло їх не віднімуть.
Прийшов Петро — вирвав било (листок), прийшов Ілля - вирвав два прийшов Спас (19.08) - бери рукавиці про запас, прийшла Пречиста (21.09) - надереві чисто, а прийшла Покрова (14.10) - на дереві гаю.
Коли на Петра сльота, то буде вліті багато болота.
Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
Якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий.
Полупетра або Петрового батька (13). Деякі селяни вважали, що назва ця на честь Петрового батька, інші - лише самого Петра, а дехто пов'язував з тим що свято наполовину менше. Що б там було, але на Полупетра вшановували пастухів, а також тварин Деінде навіть не доїли корів, а варили борщ у трьох горщиках, оскільки Петро тричі відмовлявсь од Христа. У цей день пастухи мали змогу відпочити - не відпасували тварин, а тому казали: «На Полупетра щаслива Дітвора». З Полупетром пов'язано чимало молитов, присвячених тваринам. Ось зразок однієї, зафіксованої на Поліссі
"Христе, Боже наш, оберігай і опасай худобицю нашу вдень під сонцем, уночі під місяцем, під ясними зорями і на пізнім ляганні, і на раннім вставанні, і на досвітніх годинах, де вона роси спасає, де води спиває.
Сохрани її Боже, від звіра лютого, що п підстерігає, від язика злого, клеветучого, і від гада гадовитого, ненаситного, і від чоловіка лукавого та невірного, і від усякого чорного зла, щоб повсякчас обминало її воно. Щоб зле обминало, а добре зустрічало.
Нехай прибуває на нашій худобці усього із роси, із води, із усякого цвіту, що цвіте па нашій землі!»
Щаслива та хата, де худоби багато.
Коло худоби походиш, то сам собі вгодиш.
Як корова у хліві, то є харч на столі.
У ледачого господаря кінь не побіжить.
Кузьми і Дем'яна (14). «Кузьма і Дем'ян згубили жупан» - початок літньої спеки, адже за старим календарем це полудень літа.
Фотїя (15). Закінчували косовицю сіна і починали готуватися до жнив тому й казали; «З сіножаті пішли пожинки».
Якщо з'явилися жовті листочки на деревах - на ранню осінь і зиму.
Кирила і Афанасія (18). Якщо місяць яскравий, то на щедрий врожай.
Євдоки, Євфросинії (20). Переважно дощовий день, який започатковує негоду.
Як зібрав сіно, то не страшна і Єфросина.
Прокопа (21).
Традиційний початок жнив. Дозрівання зернових збігався з достиганням чорниць. Крім того, жінки до сход сонця йшли на городи рвати кріпяк засіб для лікування головних болів, - дорослі відваром змивали, голови, а дітей купали у ваннах.
Серед народу вважалося, що соловей спіає доти, доки ячмінь не иикине колос, а зозуля лише до Прокопа. Але це вже віщувало лихо. Натомість пасічники не створювали нових сімей, бо не встигнуть запастись на зиму медом.
На Прокопа жита копа.
На Прокопа вже є на полі копа.
Прокіп нав'язав сім кіп.
На Прокопа приготуй плечі до снопа.
Що за молодиці, що регочуть серед пшениці? (Копи)
Якщо цей день дощовий, то хліб у копах може прорости.
Антонія (23). Якщо гримить і блискає, то десь у палі копи горять.
Прокла (25) Вважається,що в цей день бувають найрясніші роси.
На Прокла все промокло.
Гавриїла Архангела (26). Якщо сильна злива з грозою, то на дощову осінь.
Валентини (29). Цей день вважається святом «іменного снопа».
Івана Багатостраждальника (31). Цього дня жінки, котрих полишили зрадливі чоловіки, відправляли в церкві службу Божу. Дехто вірив у те, що після цього зрадливці повернуться назад і будугь вельми вірними у подружньому житті.
Липень не тільки полудень літа, але й року.
Липень — вершина літа.
В липні в коморі пусто, а зате в полі густо.
