Антоніна Осецька, Тетяна Кушнірук, Марія Карнаух, Ольга Васьковська, Віра Кухарук, Ольга Личик, Анатолій Огарєв читали вірші та співали нових пісень на авторські слова студійців, які поклав на музику Анатолій Огарєв. Так розспівалися, що пригадали пісні минулих років, коли були молодими – «Мій край», «Гуцулка Ксеня», «Я піду в далекі гори». Виявилося, що співочих талантів у студії теж не бракує.
Обговорили новий задум: створити новий дитячий, або навіть молодіжний вокально-інструментальний ансамбль. Перші кроки для цього уже зроблено Анатолієм Огарєвим, керівником майбутнього ВІА: придбано музичні інструменти - ударну установку, басовий комплект. Підібрані талановиті люди, які можуть писати пісні, співати, грати. Затримка за малим – потрібно баян, клавішні інструменти, чотири мікрофони та голосову апаратуру (підсилювач і дві колонки). А по теперішнім цінам це тисячі гривень. Отож, шукаємо спонсорів. Агов, спонсори, де ви є? Відгукніться!
Цього дня до студійців приєдналася студентка Шепетівського коледжу ПДАТУ Аня Боєва. Вона вперше винесла на широкий загал свої віршовані твори.
Дівчина у свої 16 років, без сумніву, талановита, і пише цікаві, глибокі за змістом вірші. Однак, сьогоднішні події в країни не додають оптимізму молодій вразливій людині.
У небі пролітає чорний ворон,
Розруху несе світу й небуття.
Залишиться з епохи тільки порох,
А душ вже не торкнеться каяття.
…………………………………………..
Вже все одно, як швидко плине час,
І байдуже, чи є зірки на небі,
Ще кілька років і не стане нас,
І мріяти не буде вже потреби…
……………………………………….
Прикро, що молодь не бачить перемін у суспільстві на краще і перспектив щодо майбутнього.
Приходится кричать во тьму,
Ведь не настанут перемены.
…………………………………….
И сквозь меня, жизнь пролетит,
Оставит пепел на рассвете…
Чи не у кожному вірші зневіра, мотиви песимізму,гордого осамітнення, відірваності від життя. Передовсім студійці навіть трішки дивувалися тим віршам молодої гарної дівчини, у яких виявились настрої безнадії.
Хоча, якщо пригадати свою молодість, то кожен з нас деякий час бував песимістично настроєний, адже іноді у молодої людини у 16-18 років буває розпачливий песимістичний настрій, відчуття, що все закінчується.
Сьогодні у молоді більше мотивів так думати: зневіра у власних силах, бо майже все вирішується грошима батьків та їх зв’язками; застій у суспільному житті - ніхто не уявляє, які процеси відбуватимуться далі. Маємо слабку надію, що в країні хоч болючі, але все ж демократичні процеси таки відбуватимуться.
Мені здається, що молоді зараз важче досягти зовнішнього спокою, але, може, мені це просто так здається через певні обставини (війну, фінансову кризу). Очевидно, в інший період життя я б сказала, що важче досягти внутрішнього спокою. А творчій людині постійно потрібен душевний і зовнішній спокій.
Це ще проблема часу і відповідного настрою, бо все-таки, що старшим ти стаєш, тим більше набуваєш якось досвіду, концентруєшся на власних переживаннях. Іноді потрібно більше зосередитись, усамітнитись. Хоча духовні пошуки сучасної людини ми знайдемо ще у поезіях Бодлера, які відображають песимістичні настрої, створюючи символи смерті. Пригадайте збірку його поезій «Квіти зла».
Уявіть, що й тоді у молоді були песимістичні настрої, зневіра, породжені «соціалістичною» дійсністю.
А якщо врахувати, що Ані подобається поезія Анни Ахматової, Марини Цветаєвої, Миколи Гумільова, то усе це значною мірою з'ясовує нам наявність трагічно-песимістичних мотивів у віршах дівчини.
А ще склад характеру, відносини в школі, родині, з іншими людьми теж наклав відбиток на її творчість.
Не пам’ятаю, кому саме належать слова, що: «є душі, які і в чотирьох стінах поборюють ворога». Вразлива душа дівчини, особисті переживання (песимістичні настрої навіюють навіть вірші про кохання), роздратування й депресії, сприйняття сучасного світу, як царства зла – все це наклало певний відбиток на її твори, які пронизані трагічно-песимістичними настроями.
Але врешті решт Аня визнала, що в її душі живуть мрії і надії на краще майбутнє:
Пускай так больно бьют морозы,
И с глаза вдруг падет слеза,
В душе горят мечты и грезы,
А значит, я еще жива!
Дійшло до того, що дівчина заспівала (у свій час вона займалася вокалом і має гарний голос) і (нарешті!) усміхнулася.
Згодом, Аня мені призналася, що дуже насторожено сприйняла моє запрошення прийти на засідання і почитати власні вірші, але їй сподобалася доброзичлива творча атмосфера, що панує серед студійців.
На цій оптимістичній ноті і хочу завершити свою невеличку статтю. А ще побажати молодим талановитим світлого майбутнього і впевненості у власних силах.
