Люди, зупиніться!

Чомусь саме з цього вірша вирішила розпочати статтю про Сергія Доскача - талановитого поета, автора гострих епіграм на «героїв» теле- та інтернет-новин (Охлобистіна, Кисельова, Соловйова, Жириновського, Пореченкова і, звичайно, господаря Кремля), неординарної особистості, до того ж сміливої людини, яка не боїться писати і розміщувати в соціальних мережах вірші про події, що відбуваються сьогодні в нашій країні і називає речі своїми іменами.


Событиям в Одессе посвящается

Я вам не скажу за всю Одессу
Ведь она сказала всё сама,
Что ж, и Молдаванка и Пересыпь
Не совсем ещё сошли с ума.

От засилья здесь никто не стонет,
И скажу вам больше, как себе:
Вы хотите, чтобы тётя Соня
Чахла под надзором ФСБ?

Это даже вовсе не прикольно,
Чтоб Одесса-мама просто так
В лапы дуреломов триколорных
Отдала свой город за пятак.

Это ей совсем уже не сладко,
Чтобы рядом с Дюком Ришелье
По одесской чистенькой брусчатке
Рассекал захватчик на броне.

Это очень важно для Одессы,
Чтоб всегда на Пасху светлым днём.
Без опаски на «Христос Воскресе»
Отвечать «Воистину Шалом»

Шо, опять толкаться на парадах?
Шо, дуреть от путинских речей?
Слушайте, Одессе это надо?
У неё дела есть поважней…

И коль людям от взбешённой стаи
Защищать свой город довелось,
То не нужно, я вас умоляю,
Шить Одессе варварство и злость.

Не ломитесь в замкнутые двери,
С криками дурными, как в бреду,
И тогда вам не гореть, поверьте,
Ни на площадях и не в аду.

Ой, ну шо вы люди за такие!?
Ведь ежу понятно, Боже ж мой,
Шо Одесса – это не Россия…
Вова, не смеши, иди домой.


У тебя шо, нету интересу
От Москвы до самых до Курил?
Шо ты зубы точишь на Одессу?
Шо ты лезешь? Шо ты здесь забыл?

Как без твоей защиты жили,
Всё, прощай, и ноги на ночь мой…
Ладно, Вова, мы предупредили,
Вобщем, зай гезунд, иди домой…

Сергій Доскач

Сергій Доскач гострий на слово і швидко реагує на вислови «зірок» російських ТН, відомих своїми антиукраїнськими висловлюваннями та скандальними зверненнями, як, наприклад, той же Охлобистін, який заявив про те, що він «буде використовувати власну медійну популярність для розповсюдження та популяризації антиукраїнських ідей і порушення територіальної цілісності нашої держави та підтримки тероризму».

Звісно, автор не міг пройти мимо такого зухвалого звернення і зразу ж народилася епіграма.

Особливо гостро звучать стрічки віршів з циклу «Громадянська лірика», де видно патріотичну життєву позицію автора у важкі для України часи, яка повстала проти диктатури влади і тиску на свободу і волю народу.

Хто ж наш сміливець автор?

Доскач Сергій Петрович – народився в родині репресованих в м. Норільску, Росія, В 1972 році сім’я переїхала на Україну в місто Олевськ, Житомирської області.

Після аварії на Чорнобильській АЕС родина осіла в місті Шепетівка, Хмельницької області.

Поетичний талант проявився у Сергія ще в юні роки.

Після школи він поступив в Житомирський державний  педагогічний інститут ім. І. Франко на філологічний  факультет (спеціальність «Російська мова і література»).

В роки навчання приймав участь у написанні сценаріїв і віршів до юморин, вечорів, присвячених Дню факультету.

Сергій був активний  учасником військово-патріотичних, «Зіркових походів». Знає напам’ять і чудово читає вірші Є.Євтушенко, Р.Рождественського, А.Вознесенського, Л.Филатова.

Після закінчення інституту служив в армії, писав вірші, а деякі були навіть покладені на музику і зайняли перше місце в конкурсі військово-патріотичної пісні.

У 80-90 роках вірші Сергія друкувалися в журналі «Смена» і газеті «Комсомольськая правда».

Десять років Сергій Петрович віддав педагогічній діяльності, мав вищу категорію, блискуче проводив уроки літератури, ставив  зі старшокласниками  п’єси і спектаклі.

Моноспектакль, який готував  Доскач С. П.  «Сказка про Федота-стрельца, молодого удальца»  Леоніда Филатова  зайняв перше місце в конкурсі  любительських театральних колективів в місті Житомирі.

В збірник віршів «Живой отклик души», що вийшов в м. Житомир, увійшли, як ранні вірші, так і громадянська лірика, яка яскраво відображає активну життєву позицію автора, високу ступінь відповідальності, громадянської  свідомості  і патріотизму.

В збірник увійшли ранні вірші, написані автором в роки служби в армії і студентські роки.

Сергій Доскач – людина, яку сміливо можна назвати патріотом. Йому болить душа за майбутнє країни, за долю народу.


Назиданье Президенту…

Мою страну почти уж четверть века
Преследует ужасная напасть –
В ней методично грабит человека
Бесстыдно-необузданная власть.

Фатально не везёт моей Отчизне
С державными мужьями всех мастей,
Они хитры и на руку нечисты,
И с совестью не дружат – хоть убей!

Все президенты – славные ребята,
Включив для вдохновения мозги,
Изрядно накосячили когда-то,
Набив до беспредела кошельки.

Один страну разоружил, поверив
В ненужность стратегических ракет,
В итоге, когда враг ломится в двери,
Не в силах мы достойный дать ответ.

Другой, вместо того, чтоб снять интригу,
И остудить в своей стране накал,
Патриотично на Говерле прыгал,
И мёд на своей пасеке качал.

Потом на трон уселся уголовник –
Косноязычный хам, сатрап, злодей…
Разбогател несметно, баснословно,
В очередной раз обобрав людей.

Но встал рассвет… С улыбкою проснулась,
И отряхнулась ото сна страна,
И больше перед хамом не прогнулась,
Вдруг вспомнив, что великая она.

И лопнуло народное терпенье,
И вынырнул из тьмы на Божий свет-
Майдан, как неизбежное решенье,
Как избавленье от извечных бед.

Его давили яростно изгои,
Расстреливали снайперы, глумясь,
Но люди умирали, как герои,
И принимали смерть в лицо, смеясь.

И победили, и загнали в угол
Жестокое державное зверьё –
В бегах диктатор – жалок и напуган,
В бегах воры и разное жульё.

Теперь два слова личных пожеланий
Сегодняшним вершителям судеб –
Для вас пусть будет вечным назиданьем
Вчерашних беспредельщиков удел

И из десятка заповедей Божьих,
Коль невозможно все их соблюсти,
Начните с самой главной, самой сложной –
Хотя бы лишь с одной – «Не укради»

«Не укради» - и вам народ поверит,
«Не укради» - держава расцветёт,
«Не укради» - и мир откроет двери…
И счастье уже мимо не пройдёт.

Сергей Доскач

Війна на Сході країни… У кожного з нас болить серце за події, що відбуваються на Донбасі. Весь народ розуміє, що йде війна і тільки влада ніяк не наважиться назвати речі своїми іменами: АТО – це війна.

І не так важливо, як її назвати – гібридна, асиметрична, неконвенційна, нерегулярна, змішана… це війна братовбивча і страшна, яка несе смерть. Автор з болем пише про ЗОНУ АТО:

ЗОНА АТО - ЗОНА жизни и света,
ЗОНА - величие, ЗОНА - победа.

ЗОНА - "Клондайк" для державного вора,
ЗОНА забвения, ЗОНА позора.

ЗОНА бесстрашия, ЗОНА героев,
ЗОНА крушения старых устоев.

ЗОНА стервятников, ЗОНА шакалов,
ЗОНА продажных штабных генералов.

ЗОНА - спасение, ЗОНА - свобода,
ЗОНА - надежда большого народа.

ЗОНА - безумство, ЗОНА - проклятье,
ЗОНА - убийство, ЗОНА - распятье.

ЗОНА - святыня, ЗОНА - призванье,
ЗОНА - заблудших сердец покаянье.

ЗОНА "двухсотых", "трёхсотых" и пленных,
ЗОНА великодержавной измены.

ЗОНА - пространство обугленных нервов,
ЗОНА - бессмертие, преданность, верность.

ЗОНА - усталость со злобою вместе,
ЗОНА - экранные лживые вести.

ЗОНА - предчувствие близкого боя,
ЗОНА - великое братство мужское.

ЗОНА - со свистом летящие мины,
ЗОНА - могилы, ЗОНА - поминки.

ЗОНА АТО - наша гордость и слава,
ЗОНА АТО - горький стыд за державу.

ЗОНА АТО - гнева полная чаша,
ЗОНА АТО - ВОСКРЕШЕНИЕ НАШЕ...

Сергей Доскач

Цикл  віршів «В ожидании счастья» розкриває доброту і силу любові, її необхідність присутності в житті кожної людини, здатної на все заради КОХАННЯ.

Сергій написав також багато ліричних віршів, присвячених коханню, які вийшли з-під пера автора в зрілому віці, після багатолітньої перерви.


Нежность

Подойди поближе, чтоб глаза в глаза,
Поцелуй тихонько теплыми губами,
Чтобы трудно стало что-нибудь сказать,
Неужели все это происходит с нами ?
Прикоснись чуть слышно к моему лицу
Тонкою, прозрачною, нежною рукою,
Только, чтоб не быстро - я тебя прошу...
Дай мне надышаться, милая, тобою...
Только, чтоб не быстро, это наша ночь,
С ней мы отогреем и тела и души,
Дай мне окунуться в шелк твоих волос,
Чтобы только сердцем сердце твое слушать...
Разбужу тебя я в предрассветном сне - 
Ранним поцелуем - теплым и неспешным...
Улыбнись, родная, вспомни обо мне...
Пусть тебя согреет этих строчек нежность.

Сергей Доскач

Чудові слова присвячені коханій жінці! Їх може написати людина, яка самовіддано, щиро кохає і сама переживає ці почуття.

Распустилась сирень

Все цветы на Земле соберу,
Звёзды в небе и пение птиц,
По росе к тебе утром приду,
Чтоб губами коснуться ресниц.

И согреюсь улыбкой твоей
В суетливости жизненных схем,
Прошепчу: «Просыпайся скорей,
Я люблю… Я к тебе насовсем»

Просыпайся, смотри, наш рассвет…
Он пришёл, он не мог не прийти,
Мы его ждали тысячу лет,
Ты его за задержку прости.

Мы с тобой с холодов декабря
Верим в то, что наступит наш день…
Посмотри, это ведь для тебя
За окном распустилась сирень.

Сергей Доскач

Вірші Сергія Доскача запрошують нас задуматися про головне покликання Людини: любити щиро, красиво, жити чесно, в ладу зі  своєю  совістю.

Творчий вечір Сергія Доскача відбувся 21 квітня цього року в бібліотеці ім. М.Коцюбинського за участю членів літературно-мистецької студії «Доля» та читачів.

І на завершення - вірш автора, написаний ним на день Святої Пасхи:

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!

Сьогодні світла й благодатна днина,
Радіють всі - дорослі і малі,
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!
По іншому не буде на Землі.
По іншому ми досить довго жили,
Шукаючи, де щастя береги,
Хоч ворог вперто рив для нас могили,
Але ми нашу силу зберегли.
І хай тернистий шлях на нас чекає,
Проблем нам не позбавитись за мить,
Але ніхто вже більше в ріднім краї
Не буде вчити, як нам далі жить.
Дістали вже порадники трикляті
На нашій рідній скривдженій землі,
Не треба нам помічників "завзятих",
Своє сміття ми виметем самі.
І буде жити світла і єдина,
Нехай лютує Сатана в Кремлі...
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА!
По іншому не буде на Землі.

Сергій Доскач