історія Шепетівщини

Мирне населення

4 липня 1941р., після одноденних боїв, місто Шепетівка було окуповано німецькими військами. З цього часу місто стало центром Шепетівського гебітскомісаріату, до якого увійшли Шепетівський, Полонський, Берездівський та Славутський райони. Очолював гебіт – урядовий радник доктор Ворбс. Німецькою владою запроваджувався так званий «новий порядок». Вводилася комендантська година. Суворо заборонялося всьому цивільному населенню ходити по вулицях з 21 години до 5 години ранку. Крім того, наказувалося здати всю зброю та радіоприймачі. Всі жителі Шепетівки, починаючи з 15-річного віку, повинні були стати на облік «біржі праці». За невиконання розпорядження місцевої влади загрожувала смертна кара. Вводилися різного роду податки для населення.

У 1910 році в Шепетівці проживало 10 996 чоловік. З цієї кількості 7290 були чоловіками, а жінок – 3706. За національним складом населення поділялося на євреїв, яких було 6701 (60,9 %) чоловік, поляків – 1300 (11,8 %). Українців і росіян було 2995(27,3%) чоловік. Площа містечка - 380 десятин (приблизно 414 га).Сучасна Шепетівка має в 10 разів більшу площу - близько 4000 га. Житлових будинків було 1578. Нажаль не має відомостей з яких матеріалів вони були побудовані. Але є відомості чим вони були вкриті. Так, за даними статистики 34 будинки були вкриті залізом, у 350 будинків був дерев’яних дах, ще більше було під соломою – 990.

Історія Шепетівки – це сукупність історій людей, подій, підприємств, які переплітаючись, створюють неповторний життєпис міста. Шепетівський цукровий комбінат – перше промислове підприємство нашого міста – почало роботу з далекого 1846 року і впевнено продовжує свою виробничу історію успіху.

До середини ХІХ століття Шепетівка була невеличким приватновласницьким містечком Заславського повіту Волинської губернії Російської імперії. Належало воно князю Є. Сангушку. З 1846 року Шепетівка переходить у володіння Марії Сангушко – онуки князя Сангушко, якій він підписав дарчу грамоту. У 1859 році Марія Романівна Сангушко виходить заміж за графа Альфреда Потоцького. Населений пункт Шепетівка стає власністю графа Альфреда Потоцького і стає центром управління великими графськими маєтками загальною площею 105 тис. десятин. У 1889 році, після смерті Альфреда Потоцького, містечком заволодів його молодший син Йосип. Потоцькі володіли містечком до 1917 року.

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.Традиційно в Україні День вишиванки відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч він припадає на 21 травня.

Історія України, як і будь якої іншої держави, – це тісне переплетіння регіональних візій минулого у єдине ціле. Для того, щоб зрозуміти регіональний контекст історії на перший план виходить краєзнавство. Краєзнавство, як наука, починає розвиватись на теренах України ще з ХІХ ст., як перший етап національного відродження. У ХХІ ст. значно розширюється методологія та можливості цієї науки, єдиним залишається завдання – пізнати регіональні особливості плину історії. Одним із визначних краєзнавців Шепетівщини був Олександр Леонідович Лукашенко.

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. До роковин Великого терору ми познайомимо вас, як відбувався Великий терор на Шепетівщині 1937-1938 рр.

У статті подано життєпис видатного українця, військового та політичного діяча, співорганізатора і полковника Січових Стрільців, співзасновника УВО, ОУН Романа Кириловича Сушка.

Однією з улюблених селфі-зон відвідувачів Музею пропаганди є композиція «Тачанка». Віз "тачанку" було знайдено на території Пліщинської сільської ради наприкінці 70-х років, під час експедиції з пошуку матеріалів для створення експозиції нового музею. До музею він доїхав власним ходом. В експозиційну залу був доставлений через віконний отвір.

90 років тому на теренах північної частини Хмельниччини відбулися масові селянські виступи проти колективізації. Згодом ці виступи переросли у антирадянські повстання. Фактично з нашого регіону вони поширилися на всю радянську Україну і тривали аж до осені 1932 р. Лише з початком голоду 1932-1933 рр. ці повстання згасають. Сьогодні деякі історики називають ці заворушення селянським «майданом». Про причини, хід подій та наслідки антиколгоспних виступів на Шепетівщині мова піде далі.