Бойовий шлях довжиною в десятиліття
Олексій Ніколайчук належав до тих Героїв сучасності, які стали на захист України ще на самому початку російської збройної агресії. До лав Збройних сил України він долучився у далекому 2014 році. Його військовий шлях був сповнений важких випробувань та звитяг:
- Участь в АТО: за гідну службу на сході країни воїн отримав низку заслужених нагород та відзнак.
- Повномасштабне вторгнення: після невеликої паузи в цивільному житті, Олексій знову взяв до рук зброю та повернувся до війська, аби дати відсіч окупантам.
Захисник брав безпосередню участь у запеклих боях за визволення Київщини, Харківщини та захищав Донеччину. Перебуваючи на посаді командира інженерно-саперного відділення (у званні старшого сержанта), попри свій молодий вік, він устиг сповна пізнати справжнє, суворе фронтове життя. Отримував поранення, проходив реабілітацію, але щоразу незмінно повертався у стрій до своїх побратимів.
Останній бій та страшна звістка
Життя 30-річного воїна трагічно обірвалося понад два роки тому. 10 травня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка зв'язок із бійцем раптово зник.
Тяжка невідомість для рідних та близьких тривала довгих два роки. Крапку в очікуваннях поставило офіційне сповіщення від командування зі страшними рядками:
«Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув...».
Повернення додому та живий коридор шани
Сьогодні молодий Захисник востаннє повернувся до рідного краю. Замість оплесків та слів вдячності за його неймовірну мужність і жертовність — лише сльози рідних та невимовна скорбота громади.
Олексія Ніколайчука зустрічали живим коридором слави впродовж усього шляху додому. Його оплакували односельчани з Білогір'я, де чоловік проживав тривалий час, та земляки зі Ставищан, де він народився. Поховали бійця з усіма належними військовими та релігійними почестями саме в рідному селі Ставищани.
«Війна, яка в планах ворога мала стати «парадом перемоги», у підсумку перетворилася для нього на пекельний жах. І все це — завдяки нашим мужнім Захисникам. Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким воїна. Вся громада в скорботі разом із вами. Сил вам витримати це страшне й непоправне горе. Вічна пам'ять Герою!» — зазначили у Білогірській селищній раді.
