прощання

Шепетівська громада провела в останню дорогу свого Захисника — Ланчука Дмитра Івановича, командира розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону військової частини А4594.

Субота, 21 березня 2026 року, стала днем глибокої скорботи для Білогірської громади. Жителі краю зібралися, щоб віддати останню шану земляку, мужньому воїну та справжньому патріоту — Побережнюку Олександру Олександровичу. Серце захисника зупинилося 18 березня на 56-му році життя.

Сьогодні місто Славута знову вдягнулося в чорне. Уся громада схилила голови перед тим, хто віддав за нас найдорожче — своє молоде життя — сержантом Романом Федоровичем Хоменком. Йому було 29. Це вік, коли людина тільки починає дихати на повні груди, будувати дім, ростити дітей… Але війна вирішила інакше.

Сьогодні у Славутській громаді востаннє попрощалися не просто з Воїном, а з Людиною, чиє життя було сповнене честі, гідності та любові до інших. Саме таким був Василь Михайлович Голянич. Його шлях - це шлях відповідальності, служіння і вірності. Вірності родині, присязі, правді і Україні.

18 березня 2026 року став днем глибокої скорботи для села Старий Кривин та всієї Нетішинської міської територіальної громади. Жителі зібралися, щоб віддати останню шану 55-річному земляку, солдату Збройних Сил України Валерію Пилипчуку, який повернувся додому «на щиті».

17 березня 2026 року Судилківська громада провела в останню дорогу свого захисника, солдата Шевчука Сергія Валерійовича. Герой, який понад рік вважався зниклим безвісти, нарешті знайшов спокій у землі села Білокриниччя, яке за життя вважав своєю другою домівкою.

Війна, підступно розв’язана російськими окупантами, щодня вписує у нашу історію нові сторінки болю. Вона приходить без попередження — холодна, безжальна, нещадна. Вона забирає найрідніших. Тих, хто мав жити, мріяти, любити, будувати майбутнє. Тих, хто став щитом між ворогом і своєю рідною землею.

Сьогодні Славутська громада прощалася з людиною великої душі та незламної мужності — старшим солдатом Володимиром Олександровичем Меріновим. Він був не просто Воїном. Він був серцем своєї родини й гідним сином України.

Сьогодні, 16 лютого, у Білогір’ї відбулось прощання з військовослужбовцем, уродженцем села Водички Літвінчуком Михайлом Володимировичем, який загинув, захищаючи Україну від російського агресора.

Сахновецька громада, 14 лютого, з невимовним болем та глибоким сумом проводжала у засвіти земляка. 9 лютого 2026 року відійшов у вічність військовослужбовець Збройних Сил України — Марков Ігор Михайлович, 18 серпня 1969 року народження, житель села Великі Пузирки.