прощання

4 травня Шепетівська громада, схиливши голови, зустріла свого Захисника — оператора БПЛА інженерно-саперної роти Олега Лізанця.

Полонська громада знову у жалобі — на щиті додому повертнувся молодший сержант Сергій Андрійович Оніщенко (12.04.1997 — 28.04.2026). Його серце зупинилося у бою за Україну, а ім’я назавжди вписане в історію нашої незалежності.

1 травня Шепетівська громада у глибокій скорботі схилила голови та віддала останню шану земляку — солдату Сацику Богдану Дмитровичу, механіку-водію батальйону навчально-бойового озброєння та техніки, який загинув 1 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.

Сьогодні, 1 травня, Полонська громада поринула у глибоку скорботу. Жителі міста, бойові побратими та рідні зібралися, щоб віддати останню шану матросу Богдану Сергійовичу Кольцову, який поклав життя за свободу та незалежність України.

30 квітня додому на щиті повернувся солдат Кузнєцов Олександр Олександрович, який, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 28 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

Сьогодні у Славутській громаді віддали останню шану землякові - сину української землі та незламному Захиснику України, мужньому Воїну, справжньому Герою - Хільчуку Сергію Вікторовичу.

28 квітня жителі Улашанівської громади віддали останню шану своєму земляку, захиснику та вірному сину України — Михайлу Косіку. Його життя обірвалося занадто рано, але воно було сповнене сенсу, мужності та любові до своєї землі. Наше небо стало біднішим на одну земну зорю, але наш стяг назавжди закарбував ім’я ще одного Героя.

Сьогодні день великого болю, коли слова даються важко, а сльози говорять більше, ніж будь-які промови. У Славутській громаді провели в останню путь юного хлопця, мужнього воїна, світле життя якого обірвала війна – Мартинюка Микиту Юрійовича.

23 квітня у Шепетівці проводжали в останню земну дорогу солдата Віктора Каширіна, серце якого зупинилося 12 квітня 2026 року в лікарні на Дніпропетровщині. Він до останнього подиху залишався вірним присязі, виконуючи обов’язки оператора-радіотелефоніста взводу зв’язку танкового батальйону.

Три роки рідні зберігали надію на повернення захисника, проте сьогодні довга дорога додому завершується гіркою правдою. 22 квітня 2026 року назавжди до рідного міста повернувся солдат Сергій Олександрович Швець, щоб знайти спокій у землі, яку він захищав.