Життєвий шлях та мирна праця
Володимир Тригубець народився 8 лютого 2000 року в селі Судилків. Саме тут пройшло його дитинство, і тут він навчався у місцевій школі. Юнак зростав працелюбним, доброзичливим, захоплювався спортом і дуже дорожив справжньою дружбою. У громаді його згадують як чуйну та ввічливу людину у спілкуванні з однолітками та старшими.
Після закінчення дев'ятого класу Володимир продовжив навчання у Шепетівському професійному ліцеї, де успішно здобув спеціальність зварювальника. Свою трудову діяльність він вирішив пов'язати із залізницею, розпочавши роботу на транспортному вузлі у місті Шепетівка. Колеги щиро поважали юнака за сумлінну працю, відчуття колективу та відповідальне ставлення до виконання своїх професійних обов’язків.
Згодом він пройшов строкову армійську службу, після якої повернувся на попереднє місце роботи. Вдома Володимир був люблячим сином і братом, надійною опорою для матері: завжди допомагав по господарству та славився неабиякою вправністю й майстровитістю в будь-якій справі.
Військова служба та трагічна загибель
До лав Збройних Сил України чоловік був призваний за мобілізацією 27 червня 2025 року. Він ніс службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів у складі батальйону безпілотних систем. За час несення служби солдат Тригубець проявив себе як вмотивований і добре підготовлений воїн, який зразково виконував свої функції, користувався авторитетом серед побратимів та демонстрував мужність і стійкість у захисті Батьківщини.
Трагедія сталася 27 січня 2026 року на залізничному перегоні між станціями однієї з територіальних громад Ізюмського району Харківської області. Життя воїна раптово обірвав удар ворожого безпілотника прямо під час руху потяга.
Варто зазначити, що Харківщина, і зокрема Ізюмський напрямок, залишається зоною надзвичайної небезпеки, де російські війська систематично застосовують ударні дрони та артилерію для терору і атак по логістичних маршрутах та залізничній інфраструктурі.
Оскільки обставини загибелі потребували складних та тривалих експертиз, особу полеглого Героя ідентифікували за результатами ДНК-тесту. Саме цей факт пояснює значний проміжок часу, який минув між датою смерті воїна та днем його поховання.
Останній спочинок та дні жалоби
Провести Володимира Тригубця до місця останнього спочинку в його рідному селі Судилків прийшли найрідніші люди, друзі, бойові побратими, колеги-залізничники, духовенство та численні представники місцевої влади й громади.
Односельці зустріли кортеж із тілом захисника та провели його в останню дорогу живим «коридором шани». Поховали Героя з усіма належними військовими почестями.
З метою гідного вшанування пам’яті захисника України, розпорядженням Судилківського сільського голови 3, 4 та 5 червня 2026 року на території всієї громади оголошено Днями жалоби.
