прощання

Славутська громада провела в останню земну дорогу свого земляка — 44-річного старшого солдата Олександра Вікторовича Зозулюка. Досвідчений воїн, який пройшов бої за Маріуполь, Бахмут та Запорізьку область, загинув 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання.

У селі Велика Березна Полонської громади провели в останню земну дорогу Захисника України — солдата Андрія Васильовича Семенюка. Старший військовий медик загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. 28 жовтня в Полонській громаді було оголошено Днем жалоби.

Берездівська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу свого земляка — 34-річного старшого солдата Віктора Васильовича Козлюка. Мужній воїн загинув 22 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

Ізяславська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу двох земляків-нацгвардійців — 28-річного старшого солдата Максима Наталіча із села Михля та 31-річного старшого солдата Андрія Стецюка із села Білеве. Обоє захисників віддали життя за свободу України під час виконання бойових завдань у Донецькій області.

27 жовтня 2026 року Судилківська громада провівши в останню земну дорогу свого земляка — солдата Миколу Анатолійовича Стецюка. Мужній воїн загинув у травні 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Понад рік його вважали зниклим безвісти, а особу підтвердили лише за результатами ДНК-експертизи.

23 жовтня 2026 року Судилківська громада провела в останню земну дорогу воїна-захисника, жителя села Судилків Миколу Вікторовича Римара. Солдат загинув у бою на Донеччині ще у січні 2024 року, однак майже три роки вважався зниклим безвісти. У зв'язку із загибеллю воїна у громаді оголошено три дні жалоби.

Крупецька сільська територіальна громада віддала останню шану воїну-земляку, який повернувся додому «на щиті». В останню земну дорогу жителі громади навколішки провели стрільця-марксмена Станіслава Олексійовича Шпілика.

20 жовтня 2026 року Шепетівська громада провела в останню земну дорогу 34-річного воїна, солдата 152-ї окремої механізованої бригади Анатолія Володимировича Чернявського. Захисник загинув у жовтні 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Селидового на Донеччині, однак його доля залишалася невідомою протягом двох років.

19 жовтня 2026 року Судилківська громада провела в останню земну дорогу жителя села Городище, воїна-захисника України, солдата Ігоря Анатолійовича Мовчана. Серце військовослужбовця передчасно зупинилося 16 жовтня внаслідок важкої серцевої хвороби під час перебування у відпустці.

16 жовтня Шепетівська громада на колінах зустріла та провела в останню дорогу свого земляка — військовослужбовця Збройних Сил України, старшого сержанта Дениса Сергійовича Довгалюка. Життя 43-річного Захисника обірвалося у квітні 2025 року на Донеччині, проте понад рік він вважався зниклим безвісти.