історія Шепетівщини

Різні цікаві речі передають люди до Музею пропаганди. Одні з них розповідають чиюсь родинну історію, а деякі є свідками тих чи інших подій. Нещодавно до музею потрапили предмети столового посуду та різноманітні статуетки, які користувалися неабиякою популярністю в радянські часи.

Функціонування жорстокої репресивно-каральної машини тоталітаризму на українських землях у 1929–1933 роках призвело до трагічних наслідків. На жаль, свідомість сучасного покоління не завжди сприймає усі митарства та жахіття, які пережили наші предки. Однак, суспільство не має права забувати про них. З цією метою ми й збираємо живі спогади про маловідомі й цікаві сторінки історії нашого краю.

Марко Данилович Безручко – генерал-хорунжий армії УНР, голова штабу Корпусу Січових Січових Стрільців, начальник штабу Армії. Його життєвий шлях тісно пов’язаний з Шепетівкою. Саме завдяки вмілим тактичним плануванням оборони Шепетівського залізничного вузла у квітні 1919 року Марко Безручко зажив слави видатного тактика військового мистецтва.

81 рік тому, а саме 3 квітня 1940 року, розпочалася одна із найбільших польських трагедій ХХ століття під назвою «Катинський розстріл». У Смоленській, Тверській та Харківській областях протягом квітня-травня того року за наказом радянського керівництва без суду поетапно були страчені понад 20 тисяч кадрових та мобілізованих офіцерів польської армії.

Серед еспонатів нашого краєзнавчого відділу є такий, що відразу привертає увагу відвідувачів своєю дивною конструкцією. Це пристрій для виготовлення маци (XX ст.), який передала до нашого музею Мельц Алла Семенівна у 1999 році. Що це за пристрій, як і коли його використовували? Почнемо з історії та традицій.

Історія розвитку благодійності в Україні сягає своїм корінням ще давньоруського періоду. Відтоді опіка про бідних, утримання спеціальних будинків для нужденних, будівництво храмів і монастирів стало чи не найпершим обов’язком представників князівських династій і шляхетських родів на українських землях.

У листопаді 1917 року, після проголошення Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу та автономії УНР, більшовики розпочинають боротьбу за владу по всій території України. Не винятком була і Шепетівка, яка була важливим стратегічним пунктом та центром залізничних шляхів.

Сьогодні, 28 листопада, в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодоморів. У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Однак, наймасштабнішим є Голодомор 1932-1933 років, штучно створений владою Радянського Союзу. За різними даними, через голод загинуло від 3 до 8 мільйонів людей. Зникали родини, цілі села...

У краєзнавчому відділі музею відбулось музейне заняття "Хліб голодомору" для учнів 4-а класу ЗОШ №1, де дізнавалися про події штучного голоду в 1932-33 рр. на Шепетівщині, які пережили не всі наші краяни, про «Закон 5-ти колосків», про причини голоду, продаж Радянським Союзом зерна за кордон.

Одним з багатьох злочинів радянської тоталітарної системи проти українського народу став штучно створений голод в 1932-33 роках, який дістав назву Голодомор (від словосполучення «морити голодом») - власна назва геноциду українців. Голодомор назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок історії України ХХ століття. В ці роки радянська влада вчинила свідомий цинічний акт політичного терору проти українського селянства.