Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні, вшановують пам’ять громадян, які під час Революції Гідності загинули заради європейського майбутнього України та завдяки яким було змінено хід історії нашої держави. Саме в ці дні протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Цей день став не просто черговою датою офіційної події в календарі, а своєрідною точкою неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством. Події Революції Гідності пригадує шепетівчанка Наталя Анатоліївна Жуковська (у дівоцтві Розсохач):

1 липня 2014 року під час антитерористичної операції на сході України, в бою поблизу Слов’янська, куля ворожого снайпера обірвала життя нашого земляка, солдата-десантника 80-ї окремої аеромобільної бригади Ярослава Давидова.

5 років тому, 29 квітня 2016 року, під час бойових дій в промзоні Авдіївки, внаслідок осколкового поранення загинув солдат 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади, гранатометник, славний син України та Грузії - Ревазо Шотаєвич Циклаурі з позивним «Грізлі». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

До уваги спогади Надії Григорівни Кучер, безпосереднього свідка події аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Різні цікаві речі передають люди до Музею пропаганди. Одні з них розповідають чиюсь родинну історію, а деякі є свідками тих чи інших подій. Нещодавно до музею потрапили предмети столового посуду та різноманітні статуетки, які користувалися неабиякою популярністю в радянські часи.

Одним з багатьох злочинів радянської тоталітарної системи проти українського народу став штучно створений голод в 1932-33 роках, який дістав назву Голодомор (від словосполучення «морити голодом») - власна назва геноциду українців. Голодомор назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок історії України ХХ століття. В ці роки радянська влада вчинила свідомий цинічний акт політичного терору проти українського селянства.

У фондах Музею пропаганди зберігаються рукописи Безчасного О.М. «Історія – життя, життя – історія (сторінки історії локомотивного депо)», « В бою та праці (спогади ветеранів Другої світової війни та ветеранів праці). Автором рукописних книг зібрано, впорядковано спогади багатьох ветеранів: Д.А.Бєлого, П.С.Мойсеєва, П.Ф.Гайдея, В.П.Хвещука, В.Д.Сазонова, П.К.Власюка, М.І.Васьковського... Це хвилююча розповідь очевидців, учасників бойових дій на різних фронтах війни. Вражає розповідь Олексія Михайловича про свій нелегкий шлях поневірянь у роки воєнного лихоліття.

Людина живе доки її пам’ятають. 14 вересня цього року Ігорю Ляшенку, Лицарю ордена Богдана Хмельницького I ступеня виповнилось би 40. Більше сотні волинян першої хвилі мобілізації, призвані в 51-шу ОМБР, і  відряджені до 24 ОМБР з другої половини квітня з повагою називали підполковника Ляшенка НАШ комбат, а отже НАШ і для волонтерів НЦДВ ОМ 7МБ. Два місяця під керівництвом одного з кращих професіоналів ЗСУ загартували їх як воїнів. Найкраще про легендарного комбата може сказати людина, яка була поруч у часи випробувань – Левченко Валерій.