<p>
На жаль</p>
<p>
</p>
<p>
Розтоптана Правда в багні лежить.</p>
<p>
Віра давно вже кудись чкурнула.</p>
<p>
Надія – зіщулилася, мовчить.</p>
<p>
Любов? Про це слово давно забули.</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>...
На жаль</p>
<p>
</p>
<p>
Розтоптана Правда в багні лежить.</p>
<p>
Віра давно вже кудись чкурнула.</p>
<p>
Надія – зіщулилася, мовчить.</p>
<p>
Любов? Про це слово давно забули.</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>...
<p>
На жаль</p>
<p>
</p>
<p>
Розтоптана Правда в багні лежить.</p>
<p>
Віра давно вже кудись чкурнула.</p>
<p>
Надія – зіщулилася, мовчить.</p>
<p>
Любов? Про це слово давно забули.</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
Торги</p>
<p>
</p>
<p>
Чи те наснилось, чи насправді так було,</p>
<p>
Чи в маренні привиділось, прийшло?</p>
<p>
Товчок за містом, ніби, відкривали,</p>
<p>
Любов на всякий смак і, за бажанням, продавали.</p>
<p>
</p>
<p>
Товар тут, прямо скажем, не простий.</p>
<p>
І вибір, як на мене, не легкий.</p>
<p>
Бажаючі, мов круки, налітали –</p>
<p>
Прискіпувались, вправно торгувались.</p>
<p>
</p>
<p>
Дивлюсь – якусь за гривеник ведуть,</p>
<p>
А там – за кухоль пива, іншу віддають.</p>
<p>
Та – за поломаний п’ятак пішла, аж загуло.</p>
<p>
Давали й задарма… Усякого було.</p>
<p>
</p>
<p>
Були за долар, за мідяк, якісь – за так.</p>
<p>
Був продавець той неабиякий мастак.</p>
<p>
Товар тут не залежувався, ні.</p>
<p>
Можливо щось купити і мені?</p>
<p>
</p>
<p>
Тинялись «страждущі», любов собі шукали –</p>
<p>
До серця хто, а хто – до гаманцю.</p>
<p>
Перебирали, ледь не в зуби заглядали-</p>
<p>
Можливо купим цю? Та ні, бери оцю.</p>
<p>
</p>
<p>
Та серед покупців товктись мені набридло.</p>
<p>
І хто, скажіть, придумав отаке?</p>
<p>
Любов’ю торгувати – це огидно,-</p>
<p>
Та люд сюди усе нахабніший пливе.</p>
<p>
</p>
<p>
Знесилений із торгу пріч побрів.</p>
<p>
Коли зненацька я її зустрів…</p>
<p>
Сама поодаль зажурена стояла,</p>
<p>
Мовчала і себе не вихваляла.</p>
<p>
</p>
<p>
Простенько вбрана, сумно - одинока,</p>
<p>
Гарненька, ніжна, мов тополенька , струнка.</p>
<p>
На неї я накинув пильним оком, .</p>
<p>
Така мені потрібна, лиш така.</p>
<p>
</p>
<p>
Чого ж це ти, пташино, все мовчиш?</p>
<p>
Чому до свого гурту не летиш?</p>
<p>
Ти стань подалі, козаченьку, охолонь,-</p>
<p>
Не по тобі оця пташина, то й не тронь.</p>
<p>
</p>
<p>
Іди собі туди, куди ідеш.</p>
<p>
Бо на товчку любові зроду не знайдеш.</p>
<p>
Тобі, мій голубе, я вік не знадоблюсь.</p>
<p>
Пробач, козаче, але я не продаюсь.</p>
<p>
</p>
<p>
Своє сумління знищили давно.</p>
<p>
Що залишилось?</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
Гроші та вино.</p>
<p>
Якби могли, то й душу чорту віддали б.</p>
<p>
Любов, надію – все людськеє продали.</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>
На жаль</p>
<p>
</p>
<p>
Розтоптана Правда в багні лежить.</p>
<p>
Віра давно вже кудись чкурнула.</p>
<p>
Надія – зіщулилася, мовчить.</p>
<p>
Любов? Про це слово давно забули.</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
Торги</p>
<p>
</p>
<p>
Чи те наснилось, чи насправді так було,</p>
<p>
Чи в маренні привиділось, прийшло?</p>
<p>
Товчок за містом, ніби, відкривали,</p>
<p>
Любов на всякий смак і, за бажанням, продавали.</p>
<p>
</p>
<p>
Товар тут, прямо скажем, не простий.</p>
<p>
І вибір, як на мене, не легкий.</p>
<p>
Бажаючі, мов круки, налітали –</p>
<p>
Прискіпувались, вправно торгувались.</p>
<p>
</p>
<p>
Дивлюсь – якусь за гривеник ведуть,</p>
<p>
А там – за кухоль пива, іншу віддають.</p>
<p>
Та – за поломаний п’ятак пішла, аж загуло.</p>
<p>
Давали й задарма… Усякого було.</p>
<p>
</p>
<p>
Були за долар, за мідяк, якісь – за так.</p>
<p>
Був продавець той неабиякий мастак.</p>
<p>
Товар тут не залежувався, ні.</p>
<p>
Можливо щось купити і мені?</p>
<p>
</p>
<p>
Тинялись «страждущі», любов собі шукали –</p>
<p>
До серця хто, а хто – до гаманцю.</p>
<p>
Перебирали, ледь не в зуби заглядали-</p>
<p>
Можливо купим цю? Та ні, бери оцю.</p>
<p>
</p>
<p>
Та серед покупців товктись мені набридло.</p>
<p>
І хто, скажіть, придумав отаке?</p>
<p>
Любов’ю торгувати – це огидно,-</p>
<p>
Та люд сюди усе нахабніший пливе.</p>
<p>
</p>
<p>
Знесилений із торгу пріч побрів.</p>
<p>
Коли зненацька я її зустрів…</p>
<p>
Сама поодаль зажурена стояла,</p>
<p>
Мовчала і себе не вихваляла.</p>
<p>
</p>
<p>
Простенько вбрана, сумно - одинока,</p>
<p>
Гарненька, ніжна, мов тополенька , струнка.</p>
<p>
На неї я накинув пильним оком, .</p>
<p>
Така мені потрібна, лиш така.</p>
<p>
</p>
<p>
Чого ж це ти, пташино, все мовчиш?</p>
<p>
Чому до свого гурту не летиш?</p>
<p>
Ти стань подалі, козаченьку, охолонь,-</p>
<p>
Не по тобі оця пташина, то й не тронь.</p>
<p>
</p>
<p>
Іди собі туди, куди ідеш.</p>
<p>
Бо на товчку любові зроду не знайдеш.</p>
<p>
Тобі, мій голубе, я вік не знадоблюсь.</p>
<p>
Пробач, козаче, але я не продаюсь.</p>
<p>
</p>
<p>
Своє сумління знищили давно.</p>
<p>
Що залишилось?</p>
<p>
</p>
<p>
</p>
<p>
Гроші та вино.</p>
<p>
Якби могли, то й душу чорту віддали б.</p>
<p>
Любов, надію – все людськеє продали.</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
Зібрались раз панії та панове.</p>
<p>
Була гостренькою їх гнівная розмова.</p>
<p>
В словах отих ні толку, а ні діла.</p>
<p>
То ж побажали, щоб їх Правда розсудила.</p>
<p>
</p>
<p>
Шукали її вправно, хто де міг.</p>
<p>
...
Зібрались раз панії та панове.</p>
<p>
Була гостренькою їх гнівная розмова.</p>
<p>
В словах отих ні толку, а ні діла.</p>
<p>
То ж побажали, щоб їх Правда розсудила.</p>
<p>
</p>
<p>
Шукали її вправно, хто де міг.</p>
<p>
...
<p>
Зібрались раз панії та панове.</p>
<p>
Була гостренькою їх гнівная розмова.</p>
<p>
В словах отих ні толку, а ні діла.</p>
<p>
То ж побажали, щоб їх Правда розсудила.</p>
<p>
</p>
<p>
Шукали її вправно, хто де міг.</p>
<p>
Шукали довго, позбивали свої нозі.</p>
<p>
Та раптом, коли вечір вже надбіг,-</p>
<p>
Зустріли стару бабцю при дорозі.</p>
<p>
</p>
<p>
Всі запитали в неї – може знає Правда де?<br />
Що взяти з них – зелене, молоде.</p>
<p>
Не посміхнулася старенька, стисла губи,-<br />
Це – я, але слугую щирим, добрим людям.</p>
<p>
</p>
<p>
Все ж силою бабуню привели в палати.</p>
<p>
Мабуть хотіли усю правдоньку пізнати.</p>
<p>
Коли це вискочив найстарший поміж них –</p>
<p>
Знайшли кого питати – оце сміх.</p>
<p>
</p>
<p>
Я сам знайду оте, що нам потрібно.</p>
<p>
І затряслися в нього жижки дрібно-дрібно.</p>
<p>
Не дивлячись на свій старезний вік,</p>
<p>
Побіг притьма і молоденьку пані приволік.</p>
<p>
</p>
<p>
Пухнесенька, лукавая, солодка.</p>
<p>
Але, напрочуд, у соку була молодка!</p>
<p>
Ім’я у неї, хоч не гарне та просте –</p>
<p>
Брехнею величали диво те.</p>
<p>
</p>
<p>
Старенькі – ну куди жагу свою подіти,</p>
<p>
Бажають молодими володіти.</p>
<p>
І керувала вона вправно і завзято,</p>
<p>
Хоч керування те було гидким і дурнуватим.</p>
<p>
</p>
<p>
Старенька, горда Правда не зреклась</p>
<p>
Простих людей.</p>
<p>
Панам і паніям не стала у пригоді.</p>
<p>
А до брехливих, надокучливих ідей</p>
<p>
Не прислухаються ізроду у народі.</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>
Зібрались раз панії та панове.</p>
<p>
Була гостренькою їх гнівная розмова.</p>
<p>
В словах отих ні толку, а ні діла.</p>
<p>
То ж побажали, щоб їх Правда розсудила.</p>
<p>
</p>
<p>
Шукали її вправно, хто де міг.</p>
<p>
Шукали довго, позбивали свої нозі.</p>
<p>
Та раптом, коли вечір вже надбіг,-</p>
<p>
Зустріли стару бабцю при дорозі.</p>
<p>
</p>
<p>
Всі запитали в неї – може знає Правда де?<br />
Що взяти з них – зелене, молоде.</p>
<p>
Не посміхнулася старенька, стисла губи,-<br />
Це – я, але слугую щирим, добрим людям.</p>
<p>
</p>
<p>
Все ж силою бабуню привели в палати.</p>
<p>
Мабуть хотіли усю правдоньку пізнати.</p>
<p>
Коли це вискочив найстарший поміж них –</p>
<p>
Знайшли кого питати – оце сміх.</p>
<p>
</p>
<p>
Я сам знайду оте, що нам потрібно.</p>
<p>
І затряслися в нього жижки дрібно-дрібно.</p>
<p>
Не дивлячись на свій старезний вік,</p>
<p>
Побіг притьма і молоденьку пані приволік.</p>
<p>
</p>
<p>
Пухнесенька, лукавая, солодка.</p>
<p>
Але, напрочуд, у соку була молодка!</p>
<p>
Ім’я у неї, хоч не гарне та просте –</p>
<p>
Брехнею величали диво те.</p>
<p>
</p>
<p>
Старенькі – ну куди жагу свою подіти,</p>
<p>
Бажають молодими володіти.</p>
<p>
І керувала вона вправно і завзято,</p>
<p>
Хоч керування те було гидким і дурнуватим.</p>
<p>
</p>
<p>
Старенька, горда Правда не зреклась</p>
<p>
Простих людей.</p>
<p>
Панам і паніям не стала у пригоді.</p>
<p>
А до брехливих, надокучливих ідей</p>
<p>
Не прислухаються ізроду у народі.</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
Кров’ю скапує багрянець</p>
<p>
З калинових грон Вкраїни.</p>
<p>
Хто твої заживить рани?!</p>
<p>
Хто відродить із руїни?</p>
<p>
</p>
<p>
Криком віють аромати</p>
<p>
Від полину-м’яти-рути.</p>
<p>
Україно, сива...
Кров’ю скапує багрянець</p>
<p>
З калинових грон Вкраїни.</p>
<p>
Хто твої заживить рани?!</p>
<p>
Хто відродить із руїни?</p>
<p>
</p>
<p>
Криком віють аромати</p>
<p>
Від полину-м’яти-рути.</p>
<p>
Україно, сива...
<p>
Кров’ю скапує багрянець</p>
<p>
З калинових грон Вкраїни.</p>
<p>
Хто твої заживить рани?!</p>
<p>
Хто відродить із руїни?</p>
<p>
</p>
<p>
Криком віють аромати</p>
<p>
Від полину-м’яти-рути.</p>
<p>
Україно, сива мати,</p>
<p>
Як недолю відвернути?</p>
<p>
</p>
<p>
Україно, зоре ясна,</p>
<p>
Запалай пречистим світлом!</p>
<p>
Вірю, що лежить у яслах</p>
<p>
Немовля, Спаситель світу.</p>
<p>
</p>
<p>
Не важливо, що дитятко.</p>
<p>
Зачекай – розправить крила.</p>
<p>
Тільки б знову не розп’яти,</p>
<p>
Не сховати у могилу!..</p>
<p>
</p>
<p>
Він навчить дітей байдужих,</p>
<p>
Хай сльозами, лиш не кров’ю,</p>
<p>
Млу зневіри в серці здужать,</p>
<p>
Душі освятить любов’ю,</p>
<p>
</p>
<p>
Щоб пізнати кривду й правду</p>
<p>
Та звільнитися з чистилищ…</p>
<p>
А тоді знайдемо раду</p>
<p>
Тим, що рани роз’ятрили.</p>
<p>
Тетяна Василик</p>
Кров’ю скапує багрянець</p>
<p>
З калинових грон Вкраїни.</p>
<p>
Хто твої заживить рани?!</p>
<p>
Хто відродить із руїни?</p>
<p>
</p>
<p>
Криком віють аромати</p>
<p>
Від полину-м’яти-рути.</p>
<p>
Україно, сива мати,</p>
<p>
Як недолю відвернути?</p>
<p>
</p>
<p>
Україно, зоре ясна,</p>
<p>
Запалай пречистим світлом!</p>
<p>
Вірю, що лежить у яслах</p>
<p>
Немовля, Спаситель світу.</p>
<p>
</p>
<p>
Не важливо, що дитятко.</p>
<p>
Зачекай – розправить крила.</p>
<p>
Тільки б знову не розп’яти,</p>
<p>
Не сховати у могилу!..</p>
<p>
</p>
<p>
Він навчить дітей байдужих,</p>
<p>
Хай сльозами, лиш не кров’ю,</p>
<p>
Млу зневіри в серці здужать,</p>
<p>
Душі освятить любов’ю,</p>
<p>
</p>
<p>
Щоб пізнати кривду й правду</p>
<p>
Та звільнитися з чистилищ…</p>
<p>
А тоді знайдемо раду</p>
<p>
Тим, що рани роз’ятрили.</p>
<p>
Тетяна Василик</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
У всі часи були свої герої.</p>
<p>
Вони тримали землю на плечах:</p>
<p>
І душі будували, й метрострої,</p>
<p>
Тримати вміли рало і меча.</p>
<p>
</p>
<p>
У всі часи були «паршиві вівці»,</p>
<p>
Які бруднили руки об...
У всі часи були свої герої.</p>
<p>
Вони тримали землю на плечах:</p>
<p>
І душі будували, й метрострої,</p>
<p>
Тримати вміли рало і меча.</p>
<p>
</p>
<p>
У всі часи були «паршиві вівці»,</p>
<p>
Які бруднили руки об...
<p>
У всі часи були свої герої.</p>
<p>
Вони тримали землю на плечах:</p>
<p>
І душі будували, й метрострої,</p>
<p>
Тримати вміли рало і меча.</p>
<p>
</p>
<p>
У всі часи були «паршиві вівці»,</p>
<p>
Які бруднили руки об життя,</p>
<p>
Які вбивали кулею чи слівцем,</p>
<p>
Ховалися від суду й каяття.</p>
<p>
</p>
<p>
Із плином років «вівці» десь щезали,</p>
<p>
Герої залишались у серцях.</p>
<p>
Це в світлій позапросторовій залі</p>
<p>
Міжпоколінний струм пульсує від Творця.</p>
<p>
Тетяна Василик</p>
У всі часи були свої герої.</p>
<p>
Вони тримали землю на плечах:</p>
<p>
І душі будували, й метрострої,</p>
<p>
Тримати вміли рало і меча.</p>
<p>
</p>
<p>
У всі часи були «паршиві вівці»,</p>
<p>
Які бруднили руки об життя,</p>
<p>
Які вбивали кулею чи слівцем,</p>
<p>
Ховалися від суду й каяття.</p>
<p>
</p>
<p>
Із плином років «вівці» десь щезали,</p>
<p>
Герої залишались у серцях.</p>
<p>
Це в світлій позапросторовій залі</p>
<p>
Міжпоколінний струм пульсує від Творця.</p>
<p>
Тетяна Василик</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p align="center">
Нежданий серед степу кущ калини</p>
<p align="center">
Тривожить дивом, шепче потайне,</p>
<p align="center">
Зове на неторовані стежини,</p>
<p align="center">
У подорож, що миттю промайне.</p>
<p align="center">
...
Нежданий серед степу кущ калини</p>
<p align="center">
Тривожить дивом, шепче потайне,</p>
<p align="center">
Зове на неторовані стежини,</p>
<p align="center">
У подорож, що миттю промайне.</p>
<p align="center">
...
<p align="center">
Нежданий серед степу кущ калини</p>
<p align="center">
Тривожить дивом, шепче потайне,</p>
<p align="center">
Зове на неторовані стежини,</p>
<p align="center">
У подорож, що миттю промайне.</p>
<p align="center">
</p>
<p align="center">
Полину понад хатами у білих,</p>
<p align="center">
Мережаних квітками сорочках,</p>
<p align="center">
Над солов’ями, що в вишневім сіли, -</p>
<p align="center">
Над долею Вкраїни у віках.</p>
<p align="center">
</p>
<p align="center">
Зметнуся до небес і помолюся</p>
<p align="center">
За землю, не обернену на рай.</p>
<p align="center">
Мені далеко до Шевченка й Стуса,</p>
<p align="center">
Але калина шепче: уставай!</p>
<p align="center">
</p>
<p align="center">
І рушу у незвідані дороги,</p>
<p align="center">
З хрестом на плечах, словом на вустах.</p>
<p align="center">
Додай, калино, сили на пороги,</p>
<p align="center">
Щоб їх здолати не дозволив страх.</p>
<p align="center">
Тетяна Василик</p>
Нежданий серед степу кущ калини</p>
<p align="center">
Тривожить дивом, шепче потайне,</p>
<p align="center">
Зове на неторовані стежини,</p>
<p align="center">
У подорож, що миттю промайне.</p>
<p align="center">
</p>
<p align="center">
Полину понад хатами у білих,</p>
<p align="center">
Мережаних квітками сорочках,</p>
<p align="center">
Над солов’ями, що в вишневім сіли, -</p>
<p align="center">
Над долею Вкраїни у віках.</p>
<p align="center">
</p>
<p align="center">
Зметнуся до небес і помолюся</p>
<p align="center">
За землю, не обернену на рай.</p>
<p align="center">
Мені далеко до Шевченка й Стуса,</p>
<p align="center">
Але калина шепче: уставай!</p>
<p align="center">
</p>
<p align="center">
І рушу у незвідані дороги,</p>
<p align="center">
З хрестом на плечах, словом на вустах.</p>
<p align="center">
Додай, калино, сили на пороги,</p>
<p align="center">
Щоб їх здолати не дозволив страх.</p>
<p align="center">
Тетяна Василик</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
До волi й правди йдем крiзь заборони,</p>
<p>
Ми, голову пiднявши догори.</p>
<p>
А дзвiн церковний котиться згори,</p>
<p>
Долаючи неправди перепони.</p>
<p>
</p>
<p>
Продажнi душi всi бiля корита,</p>
<p...
До волi й правди йдем крiзь заборони,</p>
<p>
Ми, голову пiднявши догори.</p>
<p>
А дзвiн церковний котиться згори,</p>
<p>
Долаючи неправди перепони.</p>
<p>
</p>
<p>
Продажнi душi всi бiля корита,</p>
<p...
<p>
До волi й правди йдем крiзь заборони,</p>
<p>
Ми, голову пiднявши догори.</p>
<p>
А дзвiн церковний котиться згори,</p>
<p>
Долаючи неправди перепони.</p>
<p>
</p>
<p>
Продажнi душi всi бiля корита,</p>
<p>
Бояться, що накрали - вiдберуть.</p>
<p>
Дiлкiв гниленьких безхребетна суть -</p>
<p>
Стояти на колiнах й всiм коритись.</p>
<p>
</p>
<p>
Нi, награбоване не вiддадуть вони.</p>
<p>
Країну вирвемо із кола Сатани.</p>
<p>
Хай в небi правди калатає дзвiн!</p>
<p>
</p>
<p>
Не згасне дума про життя i волю!</p>
<p>
Для дiток виборемо свiтлу долю.</p>
<p>
Наш час прийшов! Повстанемо з колiн!</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
До волi й правди йдем крiзь заборони,</p>
<p>
Ми, голову пiднявши догори.</p>
<p>
А дзвiн церковний котиться згори,</p>
<p>
Долаючи неправди перепони.</p>
<p>
</p>
<p>
Продажнi душi всi бiля корита,</p>
<p>
Бояться, що накрали - вiдберуть.</p>
<p>
Дiлкiв гниленьких безхребетна суть -</p>
<p>
Стояти на колiнах й всiм коритись.</p>
<p>
</p>
<p>
Нi, награбоване не вiддадуть вони.</p>
<p>
Країну вирвемо із кола Сатани.</p>
<p>
Хай в небi правди калатає дзвiн!</p>
<p>
</p>
<p>
Не згасне дума про життя i волю!</p>
<p>
Для дiток виборемо свiтлу долю.</p>
<p>
Наш час прийшов! Повстанемо з колiн!</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
За Україну, Господи, молюся.</p>
<p>
Не дай пропасти людям i державi!</p>
<p>
Сьогоднi є червонi… лiвi й правi…</p>
<p>
Стократно зрадять, ось чого боюся.</p>
<p>
</p>
<p>
У рiднiм краї - слуги ...
За Україну, Господи, молюся.</p>
<p>
Не дай пропасти людям i державi!</p>
<p>
Сьогоднi є червонi… лiвi й правi…</p>
<p>
Стократно зрадять, ось чого боюся.</p>
<p>
</p>
<p>
У рiднiм краї - слуги ...
<p>
За Україну, Господи, молюся.</p>
<p>
Не дай пропасти людям i державi!</p>
<p>
Сьогоднi є червонi… лiвi й правi…</p>
<p>
Стократно зрадять, ось чого боюся.</p>
<p>
</p>
<p>
У рiднiм краї - слуги i вельможi,</p>
<p>
Багато зла, а правди знову мало.</p>
<p>
Хтось просить хлiба… Наминає сало…</p>
<p>
В багатих знову намiри ворожi.</p>
<p>
</p>
<p>
В черговий раз народ принесли в жертву,</p>
<p>
I волю закували у кайдани.</p>
<p>
Вогнем свободи загорiлися Майдани.</p>
<p>
Чи не народять нам дитинку мертву?</p>
<p>
</p>
<p>
Про щастя у народу дума вiчна.</p>
<p>
Та чи не буде знов iсторiя трагiчна?</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
За Україну, Господи, молюся.</p>
<p>
Не дай пропасти людям i державi!</p>
<p>
Сьогоднi є червонi… лiвi й правi…</p>
<p>
Стократно зрадять, ось чого боюся.</p>
<p>
</p>
<p>
У рiднiм краї - слуги i вельможi,</p>
<p>
Багато зла, а правди знову мало.</p>
<p>
Хтось просить хлiба… Наминає сало…</p>
<p>
В багатих знову намiри ворожi.</p>
<p>
</p>
<p>
В черговий раз народ принесли в жертву,</p>
<p>
I волю закували у кайдани.</p>
<p>
Вогнем свободи загорiлися Майдани.</p>
<p>
Чи не народять нам дитинку мертву?</p>
<p>
</p>
<p>
Про щастя у народу дума вiчна.</p>
<p>
Та чи не буде знов iсторiя трагiчна?</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
<em>Охрипши, воля змовкла на струн</em><em>i</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Болить менi душа за Україну,</p>
<p>
За скривджений , заляканий народ.</p>
<p>
Орда хапуг й ...
<em>Охрипши, воля змовкла на струн</em><em>i</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Болить менi душа за Україну,</p>
<p>
За скривджений , заляканий народ.</p>
<p>
Орда хапуг й ...
<p>
<em>Охрипши, воля змовкла на струн</em><em>i</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Болить менi душа за Україну,</p>
<p>
За скривджений , заляканий народ.</p>
<p>
Орда хапуг й зажерливих заброд</p>
<p>
Веде нещасну неньку до загину.</p>
<p>
</p>
<p>
Були в часи Тараса кобзарi,</p>
<p>
Виходили iз кобзою на шлях.</p>
<p>
Творилися пiснi на небесах,</p>
<p>
Спiвали вiд зорi i до зорi.</p>
<p>
</p>
<p>
Спiвав хтось про високе i земне,</p>
<p>
Про те, що страх i розпач - все мине.</p>
<p>
Були пiснi веселi i сумнi.</p>
<p>
</p>
<p>
Виспiвували бiль тяжкий з душi,</p>
<p>
Ще про синiв, що впали на межi,</p>
<p>
Про воленьку, що змовкла на струнi.</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
<em>Охрипши, воля змовкла на струн</em><em>i</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Болить менi душа за Україну,</p>
<p>
За скривджений , заляканий народ.</p>
<p>
Орда хапуг й зажерливих заброд</p>
<p>
Веде нещасну неньку до загину.</p>
<p>
</p>
<p>
Були в часи Тараса кобзарi,</p>
<p>
Виходили iз кобзою на шлях.</p>
<p>
Творилися пiснi на небесах,</p>
<p>
Спiвали вiд зорi i до зорi.</p>
<p>
</p>
<p>
Спiвав хтось про високе i земне,</p>
<p>
Про те, що страх i розпач - все мине.</p>
<p>
Були пiснi веселi i сумнi.</p>
<p>
</p>
<p>
Виспiвували бiль тяжкий з душi,</p>
<p>
Ще про синiв, що впали на межi,</p>
<p>
Про воленьку, що змовкла на струнi.</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
<em>«М</em><em>i</em><em>й дух знеструмив»</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Найкращая, благословенна Богом.</p>
<p>
Невже Творець для горенька створив?</p>
<p>
Святую правду ...
<em>«М</em><em>i</em><em>й дух знеструмив»</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Найкращая, благословенна Богом.</p>
<p>
Невже Творець для горенька створив?</p>
<p>
Святую правду ...
<p>
<em>«М</em><em>i</em><em>й дух знеструмив»</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Найкращая, благословенна Богом.</p>
<p>
Невже Творець для горенька створив?</p>
<p>
Святую правду в зраду перелив?</p>
<p>
Знеструмив дух за батькiвським порогом?</p>
<p>
</p>
<p>
Колись багата, щира i вродлива,</p>
<p>
Святе творiння вiльної доби.</p>
<p>
До волi шлях нелегкий боротьби</p>
<p>
Їй дарувала доленька зрадлива.</p>
<p>
</p>
<p>
Що не столiття - темрява трагiчна.</p>
<p>
Ой, вороженькiв було ж на вiку!..</p>
<p>
Iй душу правдою святою полiкуй.</p>
<p>
Про волю у народу дума вiчна.</p>
<p>
</p>
<p>
Тараса радiстю освiтиться чоло,</p>
<p>
Коли на Українi згине зло.</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
<em>«М</em><em>i</em><em>й дух знеструмив»</em></p>
<p>
<em>I</em><em>ван Гайворон</em></p>
<p>
</p>
<p>
Найкращая, благословенна Богом.</p>
<p>
Невже Творець для горенька створив?</p>
<p>
Святую правду в зраду перелив?</p>
<p>
Знеструмив дух за батькiвським порогом?</p>
<p>
</p>
<p>
Колись багата, щира i вродлива,</p>
<p>
Святе творiння вiльної доби.</p>
<p>
До волi шлях нелегкий боротьби</p>
<p>
Їй дарувала доленька зрадлива.</p>
<p>
</p>
<p>
Що не столiття - темрява трагiчна.</p>
<p>
Ой, вороженькiв було ж на вiку!..</p>
<p>
Iй душу правдою святою полiкуй.</p>
<p>
Про волю у народу дума вiчна.</p>
<p>
</p>
<p>
Тараса радiстю освiтиться чоло,</p>
<p>
Коли на Українi згине зло.</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
<p>
Ось вiхоли злючi - зрадливi повiї,</p>
<p>
Ночами холодними сняться їм мандри.</p>
<p>
Майбутнє - забуте пророцтво Касандри</p>
<p>
Час зiтре… засипле нараз снiговiєм.</p>
<p>
</p>
<p>
Вкраїно ...
Ось вiхоли злючi - зрадливi повiї,</p>
<p>
Ночами холодними сняться їм мандри.</p>
<p>
Майбутнє - забуте пророцтво Касандри</p>
<p>
Час зiтре… засипле нараз снiговiєм.</p>
<p>
</p>
<p>
Вкраїно ...
<p>
Ось вiхоли злючi - зрадливi повiї,</p>
<p>
Ночами холодними сняться їм мандри.</p>
<p>
Майбутнє - забуте пророцтво Касандри</p>
<p>
Час зiтре… засипле нараз снiговiєм.</p>
<p>
</p>
<p>
Вкраїно кохана, ти вiльна чи бранка?</p>
<p>
У храмах високих калатають дзвони,</p>
<p>
Вiд розпачу стогнуть i плачуть iкони.</p>
<p>
Ти вiрна жона чи зрадлива коханка?</p>
<p>
</p>
<p>
Здiймаю з надiєю руки до неба,</p>
<p>
Як радiсно чути! Я знаю - так треба.</p>
<p>
Спiває Майдан про омрiяну волю.</p>
<p>
</p>
<p>
Я розпачу сльози хмариною витру,</p>
<p>
Злечу бiлим птахом разом з сильним вiтром.</p>
<p>
У Господа вимолю нам кращу долю</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
Ось вiхоли злючi - зрадливi повiї,</p>
<p>
Ночами холодними сняться їм мандри.</p>
<p>
Майбутнє - забуте пророцтво Касандри</p>
<p>
Час зiтре… засипле нараз снiговiєм.</p>
<p>
</p>
<p>
Вкраїно кохана, ти вiльна чи бранка?</p>
<p>
У храмах високих калатають дзвони,</p>
<p>
Вiд розпачу стогнуть i плачуть iкони.</p>
<p>
Ти вiрна жона чи зрадлива коханка?</p>
<p>
</p>
<p>
Здiймаю з надiєю руки до неба,</p>
<p>
Як радiсно чути! Я знаю - так треба.</p>
<p>
Спiває Майдан про омрiяну волю.</p>
<p>
</p>
<p>
Я розпачу сльози хмариною витру,</p>
<p>
Злечу бiлим птахом разом з сильним вiтром.</p>
<p>
У Господа вимолю нам кращу долю</p>
<p>
Віра Кухарук</p>
Вирішене
Закрите
о "Залишилися без відповіді
Немає створених обговорень