<p>
Кров’ю скапує багрянець</p>
<p>
З калинових грон Вкраїни.</p>
<p>
Хто твої заживить рани?!</p>
<p>
Хто відродить із руїни?</p>
<p>
 </p>
<p>
Криком віють аромати</p>
<p>
Від полину-м’яти-рути.</p>
<p>
Україно, сива мати,</p>
<p>
Як недолю відвернути?</p>
<p>
 </p>
<p>
Україно, зоре ясна,</p>
<p>
Запалай пречистим світлом!</p>
<p>
Вірю, що лежить у яслах</p>
<p>
Немовля, Спаситель світу.</p>
<p>
 </p>
<p>
Не важливо, що дитятко.</p>
<p>
Зачекай – розправить крила.</p>
<p>
Тільки б знову не розп’яти,</p>
<p>
Не сховати у могилу!..</p>
<p>
 </p>
<p>
Він навчить дітей байдужих,</p>
<p>
Хай сльозами, лиш не кров’ю,</p>
<p>
Млу зневіри в серці здужать,</p>
<p>
Душі освятить любов’ю,</p>
<p>
 </p>
<p>
Щоб пізнати кривду й правду</p>
<p>
Та звільнитися з чистилищ…</p>
<p>
А тоді знайдемо раду</p>
<p>
Тим, що рани роз’ятрили.</p>
<p>
Тетяна Василик</p>