<p align="center">
Нежданий серед степу кущ калини</p>
<p align="center">
Тривожить дивом, шепче потайне,</p>
<p align="center">
Зове на неторовані стежини,</p>
<p align="center">
У подорож, що миттю промайне.</p>
<p align="center">
 </p>
<p align="center">
Полину понад хатами у білих,</p>
<p align="center">
Мережаних квітками сорочках,</p>
<p align="center">
Над солов’ями, що в вишневім сіли, -</p>
<p align="center">
Над долею Вкраїни у віках.</p>
<p align="center">
 </p>
<p align="center">
Зметнуся до небес і помолюся</p>
<p align="center">
За землю, не обернену на рай.</p>
<p align="center">
Мені далеко до Шевченка й Стуса,</p>
<p align="center">
Але калина шепче: уставай!</p>
<p align="center">
 </p>
<p align="center">
І рушу у незвідані дороги,</p>
<p align="center">
З хрестом на плечах, словом на вустах.</p>
<p align="center">
Додай, калино, сили на пороги,</p>
<p align="center">
Щоб їх здолати не дозволив страх.</p>
<p align="center">
Тетяна Василик</p>