<p>
У всі часи були свої герої.</p>
<p>
Вони тримали землю на плечах:</p>
<p>
І душі будували, й метрострої,</p>
<p>
Тримати вміли рало і меча.</p>
<p>
 </p>
<p>
У всі часи були «паршиві вівці»,</p>
<p>
Які бруднили руки об життя,</p>
<p>
Які вбивали кулею чи слівцем,</p>
<p>
Ховалися від суду й каяття.</p>
<p>
 </p>
<p>
Із плином років «вівці» десь щезали,</p>
<p>
Герої залишались у серцях.</p>
<p>
Це в світлій позапросторовій залі</p>
<p>
Міжпоколінний струм пульсує від Творця.</p>
<p>
Тетяна Василик</p>