<p>
На жаль</p>
<p>
 </p>
<p>
Розтоптана Правда в багні лежить.</p>
<p>
Віра давно вже кудись чкурнула.</p>
<p>
Надія – зіщулилася, мовчить.</p>
<p>
Любов? Про це слово давно забули.</p>
<p>
 </p>
<p>
 </p>
<p>
 </p>
<p>
Торги</p>
<p>
 </p>
<p>
Чи те наснилось, чи насправді так було,</p>
<p>
Чи в маренні привиділось, прийшло?</p>
<p>
Товчок за містом, ніби, відкривали,</p>
<p>
Любов  на всякий смак і, за бажанням, продавали.</p>
<p>
 </p>
<p>
Товар тут, прямо скажем, не простий.</p>
<p>
І вибір, як на мене, не легкий.</p>
<p>
Бажаючі, мов круки, налітали –</p>
<p>
Прискіпувались, вправно торгувались.</p>
<p>
 </p>
<p>
Дивлюсь – якусь за гривеник ведуть,</p>
<p>
А там – за кухоль пива, іншу віддають.</p>
<p>
Та – за поломаний п’ятак пішла, аж загуло.</p>
<p>
Давали й задарма… Усякого було.</p>
<p>
 </p>
<p>
Були за долар, за мідяк, якісь – за так.</p>
<p>
Був продавець той неабиякий мастак.</p>
<p>
Товар тут не залежувався, ні.</p>
<p>
Можливо щось купити і мені?</p>
<p>
 </p>
<p>
Тинялись «страждущі», любов собі шукали –</p>
<p>
До серця хто, а хто – до гаманцю.</p>
<p>
Перебирали, ледь не в зуби заглядали-</p>
<p>
Можливо купим  цю? Та ні, бери оцю.</p>
<p>
 </p>
<p>
Та серед покупців товктись мені набридло.</p>
<p>
І хто, скажіть, придумав отаке?</p>
<p>
Любов’ю торгувати – це огидно,-</p>
<p>
Та люд сюди усе нахабніший пливе.</p>
<p>
 </p>
<p>
Знесилений із торгу пріч побрів.</p>
<p>
Коли зненацька я   її зустрів…</p>
<p>
Сама поодаль зажурена стояла,</p>
<p>
Мовчала і себе не вихваляла.</p>
<p>
 </p>
<p>
Простенько вбрана, сумно - одинока,</p>
<p>
Гарненька, ніжна, мов тополенька , струнка.</p>
<p>
На неї я накинув пильним оком, .</p>
<p>
Така мені потрібна, лиш така.</p>
<p>
 </p>
<p>
Чого ж це ти, пташино, все мовчиш?</p>
<p>
Чому до свого гурту не летиш?</p>
<p>
Ти стань подалі, козаченьку, охолонь,-</p>
<p>
Не по тобі оця пташина, то й не тронь.</p>
<p>
 </p>
<p>
Іди собі туди, куди ідеш.</p>
<p>
Бо на товчку  любові зроду не знайдеш.</p>
<p>
Тобі, мій голубе, я вік не знадоблюсь.</p>
<p>
Пробач, козаче, але я  не продаюсь.</p>
<p>
 </p>
<p>
Своє сумління знищили давно.</p>
<p>
Що залишилось?</p>
<p>
 </p>
<p>
 </p>
<p>
Гроші та вино.</p>
<p>
Якби могли, то й душу чорту віддали б.</p>
<p>
Любов, надію – все людськеє продали.</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>