<p>
Зібрались раз панії та панове.</p>
<p>
Була гостренькою їх гнівная розмова.</p>
<p>
В словах отих ні толку, а ні діла.</p>
<p>
То ж побажали, щоб їх Правда розсудила.</p>
<p>
 </p>
<p>
Шукали її вправно, хто де міг.</p>
<p>
Шукали довго, позбивали свої нозі.</p>
<p>
Та раптом, коли вечір вже надбіг,-</p>
<p>
Зустріли стару бабцю при дорозі.</p>
<p>
 </p>
<p>
Всі запитали в неї – може знає Правда де?<br />
Що взяти з них – зелене, молоде.</p>
<p>
Не посміхнулася старенька, стисла губи,-<br />
Це – я, але слугую щирим, добрим людям.</p>
<p>
 </p>
<p>
Все ж силою бабуню  привели в палати.</p>
<p>
Мабуть хотіли усю правдоньку пізнати.</p>
<p>
Коли це вискочив найстарший поміж них –</p>
<p>
Знайшли кого питати – оце сміх.</p>
<p>
 </p>
<p>
Я сам знайду оте, що нам потрібно.</p>
<p>
І затряслися в нього жижки дрібно-дрібно.</p>
<p>
Не дивлячись на свій старезний вік,</p>
<p>
Побіг притьма і молоденьку пані приволік.</p>
<p>
 </p>
<p>
Пухнесенька, лукавая, солодка.</p>
<p>
Але, напрочуд, у соку була молодка!</p>
<p>
Ім’я у неї,  хоч не гарне та просте –</p>
<p>
Брехнею величали диво те.</p>
<p>
 </p>
<p>
Старенькі – ну куди жагу свою подіти,</p>
<p>
Бажають молодими володіти.</p>
<p>
І керувала вона вправно  і завзято,</p>
<p>
Хоч керування те було гидким і дурнуватим.</p>
<p>
 </p>
<p>
Старенька, горда Правда не зреклась</p>
<p>
Простих людей.</p>
<p>
Панам і паніям не стала у пригоді.</p>
<p>
А до брехливих, надокучливих ідей</p>
<p>
Не прислухаються ізроду у народі.</p>
<p>
Катерина Дяченко</p>