Літературно-мистецька студія "Доля"

<p style="margin-left:56.25pt;">
"Церква Святої Ірини</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Криком кричить із імли..."</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Василь Стус</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Храм Божий Святої Ірини,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Його золоті куполи,<br />
На місці на цьому руїни,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
А поруч сліди Сатани...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Усі розікрали ікони,<br />
Лиш сполохи тиснуть на нас,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Відлунюють іноді дзвони,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Говорять... У той самий час...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
На сонці виблискують грати,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Лук'янівська сіра тюрма...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Набридли усім постулати,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Які диктувала зима...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Росте біля брами калина,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
І лавка протерта мовчить...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Приходила мати до сина,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Побачення збігло, як мить...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
І шрами, і муки на душах,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
І сльози в очах України,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Освячував мовою Стуса</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Храм Божий Святої Ірини...</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Геннадій  Сівак</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Ізраїль, м. Нешер</p>

<p style="margin-left:56.25pt;">
Єднає людство сила слова,<br />
Та йде навколо боротьба,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
За тебе, українська мова,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
А ворогам твоїм — ганьба!</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Чудова, вільна Україна,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Глянь, від Азову, до Карпат,<br />
Під сонцем ясним полонини,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Скільки вродливих вкруг дівчат.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
А мова зостається з нами,<br />
Бо невмируща, як життя,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
По Світу Білому піснями,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Вона дарує відчуття.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
І наче птаха горделива,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Все втерпить, біль, та жаль гірку,<br />
Та може, через те щаслива,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Не переможна, на віку.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Приниження не пробачає,<br />
Є у співучої мета,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Завжди з бандурою блукає,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Вона Господня  і свята.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Геннадій  Сівак</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Ізраїль, м.Нешер</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
жив і працював  в  Шепетівці</p>

<p>
Человек рожден для счастья…</p>
<p>
Эти мудрые слова сказаны не сегодня и ни вчера.</p>
<p>
И не нами…</p>
<p>
Все начинаем с чистого листа, свою биографию мы сами и пишем, фиксируя на этот чистый лист каждый свой шаг.</p>
<p>
Но в жизни, как в театре, всем правит РЕЖИСЕР, но даже и он иногда не в силах, убрать кадры и сцены, которые возникают произвольно, спонтанно и очень часто к месту…</p>
<p>
Хорошо, если хорошо…</p>
<p>
Не спешите спешить…</p>
<p>
Многое зависит от нас. Как поступаем, так и получаем…</p>
<p>
Забывая, о чести и совести, проявляя зло и бесчувствие, обрекаем не только себя, но и всех себе подобных, особенно близких…</p>
<p>
Ведь возвращается бумерангом, чаще на тех, кто не виновен в чужих грехах…</p>
<p>
Поэтому все мы и у последней черты.</p>
<p>
Зла накопилось предостаточно, оно уже превышает уровень добра.</p>
<p>
Дисбаланс, не в нашу пользу.</p>
<p>
Даже на Сайтах Интернета мы ведем себя похабно, как на улице, обижая и оскверняя и ненавидя…</p>
<p>
Нет уважения к пожилым и больным людям.</p>
<p>
Попадая в тюрьму, или в больницу, мы начинаем про себя, каяться и сожалеть, и вспоминать, что мы такие же как все, не хуже и не лучше…</p>
<p>
Амбиции противопоказаны…</p>
<p>
Все грешны, Господь прощает. Но не всем и не за все.</p>
<p>
Мы молимся, а Он не хочет нас слышать.</p>
<p>
Надоели и Ему…</p>
<p>
Что делать?</p>
<p>
Одуматься, поменять мышление, сочувствовать ближнему, ставить мысленно себя на место иного человека и принимать решения сердцем.</p>
<p>
Коней нужно остановить…</p>
<p>
Эти скачки к добру не приведут…</p>
<p>
Мир  в галопе…</p>
<p>
Нами правят люди, не способные справиться с данными им полномочиями, думающими больше о себе и родственниках и обогащении, но и это с собой не забрать.</p>
<p>
Даже если их заменить совестными, они станут такими же…</p>
<p>
Что делать?</p>
<p>
Вопрос вопросов, ответ и совет один, одуматься, пока есть время… кто знает, сколько…</p>
<p>
Бог дал, Бог забрал…</p>
<p>
Привел на Белый Свет нагишом, нагишом и забрал.</p>
<p>
Помните  и об этом…</p>
<p>
Думайте о своей душе.</p>
<p>
Мясорубка жизни крутит наc…</p>
<p>
Но все люди Планеты братья, наш Отец. Один и Един.</p>
<p>
Я не советую, а рассуждаю.</p>
<p>
Может и в чем-то не прав.</p>
<p>
Простите.</p>
<p>
В мудрой притче говорится: «Упал камень на кувшин – горе кувшину…</p>
<p>
Упал кувшин на камень – горе кувшину.… Всегда, горе кувшину.</p>
<p>
Жизнь учит… Она, бесценна и неповторима.</p>
<p>
Что должно быть, то и будет, но все равно нам должно быть стыдно, должно быть, очень стыдно и горько за все …</p>
<p>
Нам не стоит прикрываться прошлым, пенять на кого-то, а лучше  всем начать жить праведно, с чистого листа, уже сегодня…</p>
<p>
Человек рожден для счастья.</p>
<p>
Геннадий  Сивак</p>
<p>
Израиль, г. Нешер</p>
<p>
жил и работал  в  Шепетовке</p>
<p>
<br />
 </p>

<p style="margin-left:54.0pt;">
Коли творив</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Наш світ Всевишній,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Шість днів</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Працюючи в поту.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Він не забув</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Чарівну вишню</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Залишить</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В нашому саду.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Ось так,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Під вишнею колись,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Я народився</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В тихім лоні,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Гойдався на гілках</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В колисці,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Де стигли</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Ягоди червоні.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В саду стояла</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Наша хата,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
І часто</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
У вечірній тиші,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Мене носили</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Руки тата,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Що пахли</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Ягодами вишні.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
У тім саду</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В вишневім раї,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Пройшло дитинство</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Босоноге,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Другого раю</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Я не знаю,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Той, мабуть, сад</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Садився Богом.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Та й всі хати</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
У нас в селі,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Були у вишень</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Тих в полоні,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Вишневий цвіт</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Весну білив,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
А літо малював</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В червоне.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Хрущі</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Над вишнями гули,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Де колисала</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Мене ненька,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Мабуть, ті ж самі,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Що колись</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Писав про них</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Тарас Шевченко.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Вже через років</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Попелище</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Згадав я</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Пору золоту.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Своє дитинство</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
І ті вишні,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Що десь ростуть</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
В старім саду.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Спасибі, Боже</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Мій Всевишній,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
За те, що ти</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
У мене є,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Що дарував ти</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Людям вишні</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Найкраще</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Дерево моє.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Василь Ющенко</p>

<p style="margin-left:54.0pt;">
Моя оселя, мій поріг,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Моя фортеця і опора,</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Ти — мій надійний оберіг</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Від лоджії до коридору.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Мiй острiв ти i рiдний край,<br />
Мiй берег щастя i чекання,<br />
Ти - мiй маленький тихий рай,<br />
Колиска свiтлого кохання.<br />
Мiй затишок ти i тепло<br />
Мого пораненого серця,<br />
Моє криштально-чисте скло<br />
I незамутнене озерце.</p>
<p style="margin-left:54.0pt;">
Тетяна  Кушнірук</p>

<p style="margin-left:57.75pt;">
С людьми так грустно стало говорить…</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Никто тебя не то что ободрить –</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Порою просто выслушать не хочет</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И каждый только о своем хлопочет.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Ведь все буквально в наших бедах виноваты:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И в том, что мы бедны, а не богаты,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Что дети встать не могут на ноги никак,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Что все болит, и нужно тьму лекарств,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Что цены так безудержно растут,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Но так ничтожна плата за наш труд,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Что власть о нас не думает совсем -</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Вот и исчерпан список тем.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Как мучает нас зависть и сравненья</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Не в нашу  пользу. А чужое мненье</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Как кислотою душу растравляет</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И оптимизма уж никак не добавляет.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Проблем у каждого – хоть пруд пруди,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Но жизнь ругать ты все же погоди.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Остановись, попробуй разобраться:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Хорошего-то мы не видим, братцы.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Давайте вспомнить попытаемся сейчас:</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
А кто из нас попробовал хоть раз</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Хоть что-то в жизни доброе найти,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Чтобы в душе отраду обрести?</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Обрадоваться солнцу и цветам –</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Стоит ведь лето, красота…</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И птицы даже в городе поют,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Как живописен в парке пруд,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Неописуемо прекрасны облака</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И освежает ветерок слегка.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Мы с вами сыты и одеты</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И крыша есть у нас хоть где-то,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
На небо мы не «в клеточку» глядим</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И трижды в день мы все едим,</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
И к койке не прикованы больничной –</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Выходит, в жизни все у нас отлично!</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
За малое умей благодарить –</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Тогда Бог сможет больше подарить.</p>
<p style="margin-left:57.75pt;">
Лидия  Дерегузова</p>
<p>
<br />
 </p>

<p style="margin-left:42.0pt;">
Лише Людині дано Слово,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Народу – мова, а Землі – Любов.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Співає мама колискову,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
І діти в казці засинають знов.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Слова малюють сині далі,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Казковий світ любові і добра,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Зникають десь усі печалі,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Щасливо спить у мріях дітвора.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Хай з часом мрії не зникають,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Слова звучать про світле майбуття,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Серця закохані співають,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
І кращим стане на Землі життя.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Валентина  Генсицька</p>

<p style="margin-left:42.0pt;">
Україно, згадай свою славу</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
І Андріївський хрест над Дніпром.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Якщо хочемо мати державу,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Попрощатись повинні зі злом.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
 </p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Ми нащадки козацького роду,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Що Творцю своє серце віддав.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Хай не буде йому переводу,</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Бо Творець за нас грішних страждав.</p>
<p style="margin-left:42.0pt;">
Валентина  Генсицька</p>

<p style="margin-left:56.25pt;">
Брат мой, брат, нашей памяти свечи<br />
Освещают наш пройденный путь.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
С грустью смотрит в окно седой Вечер</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
На былое, что нам не вернуть.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
В детских снах босоногое детство<br />
Ждет отца из глухих лагерей.<br />
Нам осталась с тобою в наследство</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Только грусть материнских очей.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Отшумело листвой бабье лето.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Плачет осень на росстанях троп.<br />
Нет, не все пока кануло в Лету!<br />
Не замыл нашу память песок.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Еще сверкают молнии в крови!</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Еще не улетели журавли!</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Тимофей  Синицкий</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Эстония, Таллин</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
родился  и вырос  в Шепетовке</p>

<p style="margin-left:56.25pt;">
Припомнилось: Отцовский дом, снежок</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Царапает замерзлое окошко,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Мурлыкает свои романсы кошка</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
И вторит ей на скрипочке сверчок.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
В печи танцует джигу огонек.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
С духмяным хлебом на столе лукошко.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Клубится паром в чугунке картошка,</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Наш скромный ужин, что послал нам Бог.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Три брата, три сестры, отец и мать</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Вокруг стола в молчании сидят.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Отец насущный хлеб благословляет.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
 </p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Такой запомнил я мою родню</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
И в памяти, как божий дар  храню.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
В моей душе - она не умирает.</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Тимофей  Синицкий</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
Эстония, Таллин</p>
<p style="margin-left:56.25pt;">
родился  и вырос в Шепетовке</p>