Проєкт започаткований Об’єднанням сімей безвісти зниклих та полонених України. У Шепетівці організаторами заходу виступили дружини військовослужбовців 88-го батальйону — Людмила Голянич та Оксана Лагунець, спільно з КЗ «Ветеран ПРО» та фахівцями із супроводу ветеранів.
Символізм та масштаб проєкту:
- Імена, вишиті серцем: Кожен рушник присвячений конкретному воїну. На полотнах вишиті імена синів, доньок, чоловіків та братів, яких щохвилини чекають вдома.
- Всеукраїнське об'єднання: До створення експозиції долучилися понад 40 осередків з усієї України, а також українська діаспора у Франції, Німеччині та Канаді.
- Мета: Привернути увагу міжнародної спільноти до проблеми порушення прав військовополонених та підтримати родини, які залишаються наодинці зі своїм горем.
Відкриття виставки супроводжувалося спільною молитвою за участю військових капеланів Олега та Олександра Карнаухів, читанням віршів про бойове братерство та зворушливими музичними виступами.
Лунали вірші про побратимів у виконанні військовослужбовця 88 батальойну Василя Шикера. Родини зниклих безвісті запалили свічку надії під зворушливу пісню "Мамо, молись" у неперевершеному виконанні учениці Шепетівської музичної школи Софії.
Інформація для відвідувачів:
Виставка працюватиме у Музеї пропаганди (вул. Соборності, 2) до 16 квітня 2026 року. Громаду запрошують відвідати експозицію, щоб вшанувати подвиг захисників та висловити солідарність із їхніми родинами.
Додатковий контекст та важливі факти:
- 88-й окремий батальйон територіальної оборони: Це підрозділ, сформований у Шепетівському районі, який брав участь у запеклих боях на сході та півдні України. Історія цього батальйону тісно пов'язана з громадою Шепетівки, тому проєкт «Рушник надії» має тут особливе, глибоко особисте значення для сотень сімей.
- Статус «зниклий безвісти»: Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права (Женевські конвенції), сім'ї мають право знати про долю своїх рідних. В Україні створено спеціальний Реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а вишивка рушника з ім'ям стає для багатьох формою арттерапії та способом збереження ідентичності воїна в інформаційному просторі.
- Рушник як сакральний символ: В українській культурі рушник традиційно вважався оберегом, що супроводжував людину від народження до смерті. Вишивання імені захисника на «Рушнику надії» символізує духовний зв'язок і «прокладання дороги» для його безпечного повернення додому.
Пам'ятаємо про кожного. Чекаємо на кожного. Боротьба триває.
