Довідково: Подання та рішення про встановлення цього меморіального знаку було одностайно ухвалене виконавчим комітетом Шепетівської міської ради 20 березня цього року. Символічно, що увічнення відбулося саме на базі НВК №3, до складу якого входить загальноосвітня школа та ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. «Генерал» повернувся до рідних стін, аби стати вічним прикладом для майбутніх офіцерів.
«Назавжди в строю»: 21 янгол-охоронець третьої школи
Урочистий мітинг-реквієм зібрав на шкільному подвір'ї сотні людей: родину полеглого офіцера, його бойових побратимів із Хмельницького полку ССО, однокласників, вчителів та сьогоднішніх ліцеїстів. Під командуванням офіцерів підрозділу на подвір’я внесли бойовий прапор частини, у якій Костянтин пройшов свій славетний шлях.
Під час заходу ведучі оприлюднили трагічну цифру: 21 випускник цього навчального закладу віддав життя у боях за суверенітет України.
Під тужливі звуки метронома під час хвилини мовчання ліцеїсти поіменно згадали кожного полеглого воїна-випускника третьої школи: Ярослава Давидова, Героя України Володимира Українця, Олександра Ковтонюка, Віталія Каплана, Юрія Несваволя, Андрія Журибіду, Сергія Степича, Андрія Кравчука, Максима Яремчука, Богдана Бойка, Олексія Владюка, Богдана Шахова, Олександра Сідлецького, Володимира Пеничного, Романа Паламарчука, Сергія Бочарова, Миколу Пазиняка, Ігоря Остахова, Дениса Лебедєва, Олега Лізанця та самого Костянтина Михальчука. На кожне виголошене ім’я ліцеїсти єдиним та потужним голосом відповідала:
«Назавжди в строю!»
Віхи подвигу: шлях від чемпіона-самбіста до легенди ССО
Костянтин Михальчук народився 19 грудня 1989 року в Шепетівці. Навчався в НВК №3, серйозно займався бойовим самбо і у 2008 році виборов титул чемпіона України серед молоді. Згодом здобув вищу освіту в НУБіП України.
Його військова одіссея розпочалася у 2014 році, коли він добровольцем пішов на фронт у складі елітної 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (ОДШБр) як снайпер-розвідник. Після демобілізації Костянтин очолив ГО «Шепетівська спілка учасників бойових дій в зоні АТО» та обирався депутатом Шепетівської міської ради.
У 2016 році він пов'язав долю із Силами спеціальних операцій, підписавши контракт із Окремим центром спецпризначення «Захід» імені князя Ізяслава Мстиславича. Костянтин став одним із перших в Україні, хто успішно пройшов надважкий кваліфікаційний Q-курс ССО.
Він був універсальним воїном вищого ґатунку: однаково майстерно володів тактикою спецрозвідки, мінно-вибуховою справою, штурмовими діями та брав на себе командування підрозділом у критичні моменти боїв за Сєвєродонецьк.
Головні сторінки бойового шляху «Генерала» під час великої війни:
- Оборона Київщини: брав участь у запеклих боях за Бучу, Ірпінь та Мощун, здійснюючи зухвалі виходи у тил ворога для мінування та розвідки.
- Врятована честь Героїв: під шквальним вогнем окупантів, перебуваючи за кілька десятків метрів від позицій росіян, особисто виніс із поля бою тіло загиблого Героя України Олексія Скоблі («Тура»). Згодом із заблокованого Бахмута вивіз тіло іншого полеглого Героя України — Дмитра Крамара.
- Евакуація під вогнем: під час оборони Луганщини на звичайному надувному човні під безперервними обстрілами переправляв через річку до Лисичанська поранених та загиблих побратимів.
- Ефективність БПЛА: як старший розрахунку безпілотних авіаційних комплексів, «Генерал» особисто виявив та знищив 10 одиниць ворожої бронетехніки.
На момент своєї останньої ротації лейтенант Михальчук обіймав посаду інженера загону та готувався очолити роту. Життя відважного спецпризначенця обірвалося 27 травня 2024 року у запеклім бою на Харківщині. Йому було 34 роки.
Камінь, кольоровий дим та найвище визнання
Право відкрити меморіальну дошку на фасаді надали батькам, дружині та сину Героя. Чин освячення гранітного знаку здійснив військовий капелан отець Василь. Одночасно присутнім презентували величезний стінопис із портретом Костянтина, який на стіні школи виконала художниця з Києва.
Емоційним фіналом церемонії стало покладання квітів до підніжжя муралу: під патріотичні акорди побратими та ліцеїсти запалили димові шашки синього та жовтого кольорів, символічно розфарбувавши небо Шепетівки.
| Почесні звання Костянтина Михальчука | Державні та регіональні нагороди | Місце вічного спочинку |
|---|---|---|
| Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (Указ Президента №347/2025, посмертно) | • Почесний громадянин Шепетівської міської ТГ • Почесний громадянин Хмельницької міської ТГ |
Алея Слави, міське кладовище у мікрорайоні Ракове (м. Хмельницький) |
«Допоки ми живі — житиме пам’ять про Героїв. Костя був дивовижною людиною — веселою, з чудовим армійським гумором, але безкомпромісною, коли йшлося про безпеку особового складу. Він ніколи не ховався за чужі спини, завжди шукав вихід із безнадійних ситуацій і паралельно встигав навчатися, здобувши у 2024 році диплом магістра з практичної психології. Наші Герої з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть учнів, нагадуючи, якою ціною виборено кожну хвилину нашого життя», — зазначили у промовах друзі та організатори заходу.
Пам’ять про «Генерала» вже закарбована в топоніміці нашого міста: у серпні 2025 року рішенням сесії міської ради у Шепетівці було офіційно перейменовано вулицю Пилипа Орлика на вулицю Костянтина Михальчука. Тепер його образ щодня надихатиме нові покоління українців на стінах рідної школи.
Вічна пам’ять і слава Герою України! Герої не вмирають!
