Довідково: 25 травня 1926 року на вулиці Расін у Парижі життя Симона Петлюри підло обірвав більшовицький агент Самуїл Шварцбард. Сім пострілів упритул мали на меті знеголовити український національно-визвольний рух. Проте радянським спецслужбам так і не вдалося вбити ідею вільної, соборної України, провідником та головним ідеологом якої Петлюра залишався до свого останнього подиху.
Поминальний молебень біля пам'ятних знаків
Меморіальні заходи об’єднали у спільній скорботі та повазі керівництво Шепетівської міської ради, представників підприємств, державних установ, громадських активістів та військовослужбовців.
Біля пам’ятного знака Симону Петлюрі присутні схилили голови під час загальнонаціональної хвилини мовчання, згадуючи лідера Української революції та всіх новітніх борців, які поклали життя за цілісність Батьківщини. Представники місцевого духовенства відслужили панахиду та піднесли спільну молитву за упокій душ українських воїнів усіх епох.
Особливу місію цього дня довірили виконали сучасним захисникам України. Почесне право покласти квіти та пам’ятні лампадки до меморіальної дошки поблизу залізничної станції «Шепетівка-Подільська» було надано військовослужбовцям Сил оборони:
- Інні Кузьміній — старшому солдату, гранатометнику відділення охорони військової частини;
- Андрію Волковицькому — солдату, водію-санітару медичного пункту.
Живий зв’язок: три доленосні візити Головного Отамана до Шепетівки у 1919 році
Для нашого міста постать Симона Петлюри має особливе, сакральне значення. Шепетівка під час Перших визвольних змагань була стратегічним залізничним вузлом, навколо якого точилися запеклі бої. Істориками документально підтверджено три візити Головного Отамана до міста у буремному 1919 році:
- Великдень (20 квітня 1919 року) — Залізничний вокзал та сквер на вул. Судилківській: Симон Петлюра разом із членами уряду УНР прибув безпосередньо на Шепетівський фронт, аби підняти бойовий дух козаків у дні Великодніх свят. У сквері біля Архангело-Михайлівської церкви Отаман особисто вітав та благословляв бійців легендарного 3-го Січового полку, а також виступив перед містянами із закликом ставати до лав війська. Саме тоді прямо з натовпу зголосилися перші шепетівські добровольці.
- 17 серпня 1919 року — Станція «Шепетівка-Подільська»: У цей день Головний Отаман приймав оперативні доповіді про стан справ на фронті від видатних полководців — начальника стрілецької дивізії Романа Сушка, отамана Андрія Мельника та полковника Марка Безручка. Також Петлюра особисто оглянув та перевірив готовність до бою відомого шепетівського бронепотяга «Вільна Україна».
- 6 грудня 1919 року — Останній візит перед великою дипломатією: Останній задокументований приїзд лідера УНР до Шепетівки. На залізничному вокзалі станції ротмістр Юрій Потоцький організував для Головного Отамана короткий перепочинок у щільному графіку. Одразу після цього Симон Петлюра вирушив із шепетівської залізничної платформи на історично важливі переговори з очільником Польщі Юзефом Пілсудським.
Спадкоємність поколінь: від козаків УНР до воїнів ЗСУ
Вшанування 100-х роковин загибелі Симона Петлюри в умовах сучасної повномасштабної війни набуває нового, ще глибшого змісту. Це наочне свідчення безперервної спадкоємності поколінь українського воїнства.
«Сьогодні наші захисники і захисниці в окопах роблять те саме, що й козаки Армії УНР чи січові стрільці століття тому — стримують ту саму російську імперську агресію, яка лише змінила прапори. Сто років тому ми втратили державу через внутрішні чвари, але сьогодні Шепетівська громада продемонструвала абсолютну згуртованість навколо своєї історії та своїх Героїв. Ми пам'ятаємо помилки минулого і міцно тримаємо стрій заради майбутнього», — наголосили організатори пам'ятного заходу.
Меморіальні дошки Петлюрі у Шепетівці щодня нагадуватимуть тисячам пасажирів та містян: українська незалежність має глибоке коріння, а залізний дух Отамана живе у кожному сучасному донаті та кожному пострілі Збройних Сил України.
