В 1944 році на околиці села Стригани відбувся бій між групами НКВС, радянськими партизанами на чолі з Антоном Одухою, та загонами УПА, відомий як Бій під Стриганами. У 1944 підрозділ командира одного з куренів УПА–Південь, Івана Сала вирушив із Волині у бік урочища Холодний Яр із наміром підняти повстання проти радянської влади. Керівництво УПА вирішило скерувати три курені холодноярців у північно–східному напрямку в квітні, незадовго до початку вирішального бою з військами НКВС, що ввійшов у історію як Гурбівський.

Як тільки минуть сніг та морози, на площі Шевченка продовжаться роботи зі встановлення погруддя Кобзаря. Постамент знаходитиметься не на місці закладеного каменя, а ближче до Будинку побуту. Обличчям дивитиметься на музей Миколи Островського. Сучасні вимоги до пам’ятників, за словами фахівців, дещо змінилися — постаменти зазвичай споруджують невисокі, ніби ближче до людей

Директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки, кандидат історичних наук Владислав Берковський 7листопада представив свій новий збірник історичних документів - «Колективізація та голодомор на Славутчині. 1928—1933». Захід пройшов у Славутському палаці культури. Наскільки той голод 1930-хроків позначився на житті Шепетівщини? Чи наслідки його в нашій місцевості були такими ж жахливими, як у Східній та Південній Україні? Про це дослідник архівних документів Владислав Берковський розповів нашому виданню.

Багатьом попереднім генераціям в обов’язковому порядку було відомо про Миколу Островського. На його прикладі намагалися виховувати цілі підростаючі покоління «радянських громадян».

На початку ХХ ст. військове міністерство Російської імперії вирішило прокласти залізницю з Шепетівки до Проскурова (нині – Хмельницький).

   Будь-які внутрішні кордони держави річ вельми умовна. Іноді виникає враження, що сучасні адміністративні райони проведені чи то по лінійці, чи то циркулем, чи то просто нетвердою рукою. Підтвердження тому - абсолютно розмиті межі Південної Волині та Північного Поділля, населення якого виразно тяжіє до північної, Рівненської області, хоча і знаходиться в більш південній, Хмельницької.

Вісімнадцятого грудня 2008 року Шепетівська міська рада прийняла рішення про перей­менування частини вулиці Київської (від вул. Вишневецького до Старокостянтинівського шосе) на вулицю Валентина Садовського. Хто ж такий В.Садовський?

Я працював першим секретарем Шепетівського міського комітету комсомолу рівно п'ять років (1965-1970). Але які то були насичені роботою роки! Коли приїхав у Шепетівку, то серед комсомольських працівників, секретарів первинних організацій, працівників музею Миколи Островського, громадськості міста витала ідея створення і встановлення в місті пам'ятника нашому славному земляку, письменнику М.Островському.

У вир подій Української революції 1917-1920 рр. були втягнуті всі населені пункти, у тому числі містечка Південної Волині (Базалія, Волочиськ, Красилів, Кузьмин, Купель, Кульчини, Ожигівці, Теофіполь) Старокостянтинівського, (Антоніни, Білогородка, Гриців, Корниця, Лабунь, Славута, Судилків, Шепетівка) Ізяславського (Заславського), (Волиця, Почаїв, Ямпіль) Кременецького, (Берездів, Любар, Полонне) Новгород-Волинського, (Аннополь, Ляхівці) Острозького повітів [5, 237-240].

Загальне становище в Україні особливо загострилося влітку 1942 року. Німці заходилися насильно стягати річні норми натуропоставок та посилювати облави на працездатних людей для вивезення їх в Німеччину. На ультиматум Головної Команди УПА німці, річ ясна, не звернули жодної уваги. Навпаки, вони вирішили ще більше грабувати населення, ще більше висилати робочу силу до Німеччини, а всякий спротив безоглядно поборювати всіма можливими засобами. Далі продовжувалися полювання на людей і масові репресії з нищенням цілих осель та варварським вистрілюванням всього населення.