війна

Україна провела черговий, 76-й комбінований обмін полоненими. З російської неволі вдалося визволити 160 українських воїнів, які перебували в ізоляції ще з 2022 року. Серед врятованих є і жителі Хмельницької області.

Сьогодні, 26 червня, напередодні Дня Конституції України, в селі Судилківській громаді відбулася щемлива церемонія. Тут відкрили Алею Надії та освятили портрети Героїв-земляків, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у ворожому полоні.

22 червня Полонська громада віддала останню шану своєму земляку, військовослужбовцю Юрію Анатолійовичу Галату. Життя воїна обірвалося 16 червня 2026 року внаслідок тяжкої хвороби під час перебування у Харківському госпіталі.

20 червня Берездівська громада на Хмельниччині попрощалася зі своїм земляком, воїном та Захисником України — Андрієм Мичеславовичем Корнатівським, який до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку перед Батьківщиною.

Сьогодні, 23 червня, у Славутській громаді віддали останню шану земляку, солдату та справжньому Герою — Мельничуку Олегу Олександровичу. Він мужньо виконав свій військовий обов’язок, віддавши життя за Україну.

Сьогодні Славутська громада віддала останню шану своєму земляку — воїну, Герою та вірному сину України Алєксєєву Федору Дмитровичу. Він обрав найтяжчий шлях Захисника і мужньо виконав свій обов’язок до самого кінця.

22 червня Шепетівська громада знову схилила голови у глибокій скорботі, віддаючи шану та проводжаючи в останню земну дорогу вірного сина України — старшого солдата, гранатометника десантно-штурмового батальйону Руслана Васильовича Шаровського.

Жорстока війна продовжує забирати найкращих синів України. Цими днями мешканці Ізяславської громади утворили живий коридор слави, аби провести в останню земну дорогу двох своїх Героїв — Сергія Костюка та Андрія Слободенюка. Їхня загибель була підтверджена за допомогою ДНК-експертизи після довгих місяців надії та болісного очікування рідних.

Житель села Радошівка, що на Шепетівщині, Андрій Карпієць провів у російському полоні 11 місяців. Юнак доєднався до лав Збройних сил України ще у 19-річному віці, прослужив рік і тиждень, після чого потрапив у неволю. Повернувшись додому, військовослужбовець власноруч зняв свій портрет з банера на Алеї Віри і Надії в Ізяславі.

Гірка звістка знову крає серце: до рідного міста «на щиті» повертається старший солдат Руслан Васильович Шаровський. Гранатометник десантно-штурмового батальйону до останніх хвилин свого життя залишався вірним військовій присязі та українському народу.