Олександр Миколайович Хоменко з позивним «Фенікс» був майором та командиром танкового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Йому було лише 26 років. За цей короткий час він став офіцером, якого глибоко поважали побратими та остерігалися вороги. Для країни він був відважним воїном, для підлеглих — авторитетним командиром «Миколайовичем», а для батьків — завжди коханим сином Сашунею. Це історія хлопчика з Білогір'я, який завдяки силі волі подолав важку хворобу серця, проявив неймовірну відданість своїй справі та залишився вірним побратимам до останнього подиху.

Чорним крилом розпачу знову торкнулася нашої громади звістка про непоправну втрату. З глибоким сумом сповіщаємо, що 22 лютого 2026 року відійшов у вічність солдат Луцик Роман Михайлович, 18 лютого 1994 року народження, курсант навчальної роти школи індивідуальної підготовки.

Шепетівчанка Юлія Крестʼянникова прожила вісім років в окупованому Криму. Сьогодні вона веде в соціальних мережах "щоденник окупації", де ділиться особистим досвідом, розповідає про реалії життя під російським прапором та об'єднує людей зі схожою долею. Її історія — це шлях від студентського страху 2011 року до свідомого спалення російського паспорта у 2022-му.

Свій позивний, розповідає боєць, отримав від побратимів, так і закріпилося. Для нього війна почалася 26 лютого 2022 року. Каже, що найважче на службі зберегти життя.

24 лютого 2026 року, у день четвертих роковин повномасштабного вторгнення та дванадцятого року війни за Незалежність, Шепетівська громада долучилася до загальнонаціональних заходів. Відповідно до Постанови Верховної Ради України, цей день встановлено як Національний день молитви — час для шани полеглим та духовної консолідації суспільства.

72-річний ветеран Василь Тележинський організував у Ізяславі, що на Шепетівщині, гуртки для школярів. Тут він займається з хлопцями та дівчатами військово-патріотичним вихованням. Чоловік навчає школярів керувати дронами, поводитись зі зброєю та надавати першу домедичну допомогу.

Народжувала серед поранених на картонках. Втікала, ховаючи золото в памперсах. Досі плаче під гарячим душем. Кароліна Савосіна вижила в маріупольському пеклі – дев'ятого березня 2022 року від потужного вибуху у неї відійшли води, а в ніч з 10 на 11 березня посеред хаосу й криків поранених народилася довгоочікувана донька Анна. Зараз будує нове життя в Чернівцях – виховує доньку й ремонтує телефони. На Буковині жінка знайшла притулок і силу почати все з нуля.

Славутська громада провела у вічність справжнього сина України Власюка Богдана. Його життєвий шлях став взірцем того, як треба любити свою землю — не на словах, а кожним подихом і кожним вчинком.

У ніч на 17 лютого (з 18:00 16 лютого) противник атакував Україну 4 балістичними ракетами Іскандер-М із Ростовської обл. – рф, ТОТ Криму, 20 крилатими ракетами повітряного базування Х-101 з акваторії Каспійського моря, 4 крилатими ракетами Іскандер-К з Курської обл. – рф, керованою авіаційною ракетою Х-59/69 із повітряного простору ТОТ Донецької обл., а також 396 ударними БпЛА типу Shahed, Гербера, Італмас та безпілотниками інших типів із напрямків: Курськ, Орел, Міллерово, Брянськ, Приморсько-Ахтарськ, Шаталово – рф., ТОТ АР Крим, близько 250 із них – "шахеди".

Сьогодні, 16 лютого, у Білогір’ї відбулось прощання з військовослужбовцем, уродженцем села Водички Літвінчуком Михайлом Володимировичем, який загинув, захищаючи Україну від російського агресора.