Вражаюче в різних вимірах живуть дорослі і їх підростаючі діти! І справа не в тому, що 15-річні юнаки і дівчата надто легковажні й безвідповідальні, як часто скаржаться батьки, і не в тому, що дорослі надто прагнуть контролювати своє чадо, як вважають діти. Просто кожен з них виступає в заздалегідь прописаній, "затвердженій" ролі, не вміючи відійти від незрозуміло ким придуманого сценарію. Думаю, кожному з батьків знайома ситуація, коли, щиро піклуючись про свою дитину, вони багато і правильно говорять про необхідність вчитися, про труднощі сучасного життя і т.д., але ці слова "йдуть у пустоту". І майже кожна дитина може пригадати як, розповідаючи бурхливо і захоплено про свої радості і перемоги, чує від батьків тільки про її оцінки, замість того, щоб порадіти разом з нею. Дійсно, як тут радіти, якщо головне, все - таки - оцінки! Іншими словами, реальність батьків абсолютно не співпадає з реальністю підлітка. І цілком зрозуміло, що в реальності...