Події, які мали місце 100 років тому, й досі впливають на Україну, ніби віддзеркалюють наше сьогодення. Але що про них знаємо і чи уявляємо, що би сталося, якби Німеччина виграла війну? Йдеться про 1918 рік та підписання в той час Брест-Литовського мирного договору (у момент підписання його називали Берестейським).

Добре знані у колах науковців-мистецтвознавців прізвища Данила Михайловича Щербаківського (1877-1927 р.н.) і Павла Миколайовича Жолтовського (1904-1986 р.р.), майже невідомі пересічним українцям, хоча без їх праць неможливо уявити історію українського народного образотворчого та прикладного мистецтва. 

Об'єднати в статті цих людей спонукало те, що обидва вони зробили безцінний внесок у дослідження та збереження пам'яток сакрального мистецтва як України і Волині в цілому, так і Шепетівщини зокрема.

Мисливство в Україні має глибокі і давні традиції. Колись це було, основним заняттям і джерелом існування людей. В київській Русі хутро білок, горностаїв, куниць, чорнобурих лисиць було предметом експорту. І в період Литовського князівства населення платило данину хутрами. До речі в наші часи вироби з хутра можна придбати тут.

Важко сказати, коли саме оселилися євреї на Шепетівщині. Відомо, що на Волині їх поселення існували вже у XII столітті. Разом з тим, історично так склалося, що Шепетівка неодноразово, внаслідок спустошень татарської орди, польсько-шляхетських загонів воєводи Белзького, під час Північної війни (1700-1721 рр.) від шведських та польських військ, зазнавала значних руйнувань і навіть повного знищення. Як поселення Шепетівка відродилось лише в кінці XVII століття. Та основу життя євреїв на Волині підірвало повстання Богдана Хмельницького, різня ж євреїв в укріпленому місті Полонному привела до масової втечі їх на захід.