Життєвий шлях до великої війни
Володимир Баришніков народився у місті Полонне, де здобув середню та професійну освіту. Наприкінці 1990-х років він разом із родиною переїхав до Нетішина. Бувши професійним будівельником, Володимир працював на Хмельницькій АЕС, згодом тривалий час працював за кордоном, а після повернення займався ремонтами у рідному місті.
З початком повномасштабного вторгнення рф він не залишився осторонь і спочатку долучився до місцевого формування територіальної оборони Нетішина.
Батько пішов слідом за сином: військовий обов’язок
Рішення Володимира піти на фронт було свідомим та добровільним. Його син Дмитро став на захист України ще у 18 років, пройшовши найскладніші бої на Херсонщині та Покровському напрямку у складі 14-ї бригади оперативного призначення «Червона Калина» (відома як бригада ім. Івана Богуна). Володимир не зміг залишатися в тилу, знаючи, що син перебуває у самому пеклі війни.
У листопаді 2024 року Володимир був офіційно призваний на службу. Він воював у складі 104-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. За сумлінне виконання обов'язків був нагороджений почесною відзнакою командира бригади «За сумлінну службу ІІІ ступеня».
Останній бій на Харківщині
Володимир Баришніков виконував бойові завдання на території Харківської області. Побратими згадують його як людину з великим серцем: навіть на фронті він ініціював ремонт доріг для місцевого населення, власноруч засипаючи вирви щебенем.
Останній бій Героя відбувся 22 листопада 2025 року. Володимир пішов на завдання разом із двома молодими бійцями. Під час зіткнення він отримав важке поранення від кулі ворожого снайпера, після чого по позиції відпрацював ворожий FPV-дрон.
Через інтенсивність боїв та складність ситуації на ділянці фронту, тіло воїна вдалося повернути та ідентифікувати лише через понад чотири місяці.
У Володимира залишилася велика та любляча родина: мати, дружина, син-військовослужбовець, дві доньки, внучка, сестра та двоє братів. Весь Нетішин вийшов на вулиці міста, утворивши «живий коридор» під звуки пісні «Плине кача», аби вшанувати пам'ять захисника.
Вічна слава Герою «Вовку»!
