Один із них – Павло на псевдо «Капелан», бойовий медик батальйону. Так його прозвали за те, що він, маючи світлий погляд і бороду, справді чимось нагадує священника. Проте в цивільному житті Павло вчився на автомеханіка, працював водієм. Сам родом з Ізяслава, що на Шепетівщині. З початком повномасштабного вторгнення 26-річний юнак не задумуючись добровільно вступив до лав 88 батальйону 106 окремої бригади територіальної оборони.
Першого жовтня 2023 року Павло разом із побратимами був на бойовій позиції, коли на них рушили колони російських танків.
Ми якраз перебували на позиціях та разом із побратимами утримували рубіж, – розповідає військовослужбовець про бойові дії 01 жовтня 2023 року. – Почувши по рації про те, що на наш напрямок рухаються колони танків противника, ми швиденько підготовили протитанкові засоби, сіли, закурили та почали чекати. Коли перший з колони танк почав зрівнюватися з нашими позиціями, я вхопив РПГ вискочив з окопу та здійснив постріл по танку. Попав у моторний відсік. Танк спочатку призупинився, а далі знову почав рух. В той же момент я почув вибух – це був приліт від пострілу іншого танка, снаряд упав прямісінько біля мого окопу.
Вибух від ворожого снаряду дався взнаки: хлопця тоді трохи контузило, але це його не зупинило, він продовжив бій.
В моїх очах з’явилася пелена, в цей момент побратими мене вже не прикривали, бо намагалися не допустити орківську піхоту, яка лізла, як сарана. Я неодноразово наносив ураження по танку, зробив раз за разом кілька пострілів, і в результаті танк все ж таки був знешкоджений», – продовжує свою розповідь Павло.
Після цього побратими побачивши, що хлопець отримав акубаротравму, евакуювали його з поля бою та передали медикам. А самі далі продовжували залишатися на визначеному рубежі і боролися за нього до останнього, незважаючи, на переважаючі сили противника.
Він бігав, як підсмажений, ні на мить не зупинявся, збирав набої, вистрибував, здійснював постріл та швидко повертався назад. І так продовжувалося, допоки танк не був знищений», – пригадує обставини того бою один із побратимів Павла.
Пізніше на питання, що ж йому додавало сил, аби діяти так рішуче і безстрашно, Павло відповів:
Я хочу не допустити всі ті жахіття, які відбуваються тут, далі вглиб України – туди, де живуть мої батьки, рідні, близькі, племінники...
А після Перемоги хлопець має намір зайнятися волонтерством:
Планую допомагати людям, усім кого війна залишила без домівок.
Коли на наші позиції посунув наступний танк, його підбили ще два бійця Шепетівського батальйону – Роман на псевдо «Лєший» та Михайло на псевдо «Жора».
Капелан зробив п’ять пострілів з РПГ та один з «Матадора», в результаті танк противника був знищений. А по другому танку стріляли Лєший – з РПГ та Жора – з АТ-4, в результаті чого і цей танк також був знищений, – доповнює розповідь командир роти на псевдо «Соломон».
І це лише один епізод з низки важких і запеклих боїв, які тривали з першого по п’яте жовтня на зазначеному напрямі. Нашим тероборонівцям приходилося самотужки зупиняти техніку та піхоту орди, маючи у своєму розпорядженні лише легке озброєння.
Артилерію 66-ою механізованою бригадою імені Мстислава Хороброго було застосовано на четверту добу після описаних подій.
Наразі командування 88 батальйону «Капелана», «Лєшого», «Жору» та інших військовослужбовців підрозділу, які відважно боролися з ордою, за виявлені у боях відвагу, мужність та героїзм, подано на нагороди.
Героям Слава!
106 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
