Танкіст бив окупанта, однак хворобу здолати не зміг: попрощалися із Артюхом Олександром
Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов обірвавшись, падає зоря та блискавично згоряє, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка нашого оборонця, 40-річного мешканця с.Щурівці Артюха Олександра спалахнула на небосхилі, яскраво горіла та спонтанно погасла. Цього разу військовослужбовця забрала не ворожа куля, не артобстріл на передовій, а хвороба, яка обірвала його життя 9 листопада...
Як бойовий медик та два бійця Шепетівського батальйону нищили ворожі танки
Нещодавно в інформаційному просторі певний фурор створила інформація про те, що 66-ою механізованою бригадою імені Мстислава Хороброго за кілька днів на початку жовтня на Лимано-Куп’янському напрямку було знищено 25 танків противника. Нагадаємо, що частина цих танків була знищена бійцями 88 окремого батальйону територіальної оборони, який був в оперативному підпорядкуванні 66-ої бригади. І не зайвим буде сказати кілька слів про тих мужніх хлопців, завдяки яким кілька одиниць ворожої бронетехніки разом з екіпажами залишилися іржавіти на полі бою.
Аеророзвідники 88 окремого батальйону тероборони показали нові відео знищення техніки окупанта
На початку жовтня на Лимано-Куп’янському напрямку бійці 88 окремого батальйону тероборони у взаємодії з 66-ою окремою механізованою бригадою імені князя Мстислава Хороброго відбивали потужні танкові атаки ворога. Епізоди цих боїв зафіксували оператори БПЛА батальйону, які забезпечували у цей період «очі» Силам оборони.
Танкіст з Шепетівки воює на новітній трофейній техніці
«Танк — це сила», — кажуть танкісти 3-ї танкової бригади ЗСУ. Вони одні з тих, хто зупинив наступ росіян в районі Ізюма. Серед них наш земляк - головний сержант танкового батальйону Жуковський Валерій Васильович. Про це йдеться в сюжеті Громадського телебачення.
Бої танкових підрозділів на Шепетівщині в січні-лютому 1944 року...
11 лютого 1944 року Червона Армія неймовірними зусиллями таки зуміла вибити німецько-нацистські війська з Шепетівки. Про ці події у фондах Музею пропаганди є достатньо спогадів солдатів та офіцерів радянської армії. Але інколи вони є не точними – часто бійці плутаються в датах, місцях проведення боїв. Цю прогалину можна компенсувати за допомогою журналів бойових дій, які ретельно велися в штабах військових частин. Нижче подаємо журнал бойових дій 4-го гвардійського танкового корпусу. Без його допомоги напевно б ще довго червоноармійські піхотні частини вели бої за Шепетівку.
Шепетівчани вшанували загиблих під час Другої світової війни
8 травня в День пам’яті та примирення Україна разом із світовою спільнотою висловлює повагу людям, які боролися проти нацизму та вшановує жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки Другої світової війни. З цього приводу сьогодні у місті Шепетівці відбулись мітинги та покладання квітів до Пам’ятника бойової слави «Танк Т-34», Братської могили радянських воїнів на міському кладовищі та Братської могили військовополонених по вулиці Шешукова.
Обікрав безпорадного чоловіка та отримав свій перший вирок
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області визнано винним громадянина Р., раніше не судимого у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст. 186 КК України (відкрите викрадення чужого майна - грабіж), ч.1 ст. 357 КК України (викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів), ч.3 ст.357 КК України ( незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом чи іншим особистим документом), ч.2 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно) і призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
Танк відвоювали, але “не залатали”
Коресподенти газети "Є" поцікавилися долею танку, який хотіли продати в Грицеві Шепетівського району
«До вас звертається учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з Хмельницького. Читав на шпальтах вашого видання матеріал про танк у селищі Гриців Шепетівського району, який місцева влада хотіла продати за борги комунального підприємства. Знаю, що потім самохідну артилерійську установку (САУ) все ж таки небайдужі люди відвоювали і її повернули жителям Грицева. Щоправда, ви писали, що на колишнє місце її не повернули, хоча районні чиновники обіцяли, що САУ знову поставлять на постамент. Мені, як людині, що пройшла фронт і на очах якої загинув не один солдат цікаво довідатися чим завершилася уся ця історія.
З повагою, Олександр Петрович, м. Хмельницький».