9 вересня 1943 року Ставка Верховного Головнокомандуючого видала директиву «Про швидке і рішуче форсування річок і нагородження особового складу військ за успішне форсування водних перешкод». Форсування Дніпра є яскравим прикладом героїзму радянських військ. Солдати, використовуючи щонайменшу можливість до переправи, перетинали річку на будь-якому плавзасобі, що тримається на воді, під жорстоким вогнем фашистських військ терплячи важкі втрати. Незважаючи на те, що всі  місця переправи були в руках радянської армії, втрати з її боку були справді колосальні — на початок жовтня місяця більшість дивізій зберегли лише 25-30 % кількості особового складу і озброєння. Битва за Дніпро стала і одною з самих кровопролитних — за різними оцінками, кількість втрат з обох боків (з урахуванням убитих і поранених) становила від 1,7 млн. до 2,7 млн. Можна стверджувати, що проблема битви за Дніпро ще далеко не вирішена і навряд чи буде вирішена в найближчий час, поки не буде вирішено проблему забудови на місцях боїв. Адже...

Все на Землі минуще. Слава, багатство - в ім'я яких чого тільки не робить людина: не замислюючись, переступає всі закони, всі норми моралі,плює з високої дзвіниці на добро і порядність. Що воно таке?  Та ніщо ! Багатство вам не знадобиться вже через кілька десятків років, коли ви будете на тому світі. А слава - ну хто, наприклад, буде пам'ятати якогось там Симоненка років через п'ятдесят ? Слава річ дуже відносна: сьогодні вона є, а завтра тебе забули. А як же Шевченко, Моцарт, Бетховен , Пушкін, нарешті - запитаєте ви. Так, ми все ще їх пам'ятаємо і заслужено захоплюємося їх безсмертними творіннями. Але часу – то  пройшло не так багато, для Вічності, ми практично їх сучасники! Нехай їх слава проіснує для людства ще кілька століть - я зовсім навіть не проти! Хоча треба визнати, що вже зараз, у нових поколіннях, вони абсолютно непопулярні. Але Бог з ними, з цими безграмотними і неосвіченими...

Як відомо, Американська судова система побудована за іншим принципом, ніж Українська.  Чим же відрізняються ці судові системи, і які негативні і позитивні моменти ми матимемо, якщо побудуємо судову систему в Україні за аналогією із судовою системою США. У США, є виборність суддів. Щоб претендувати на посаду судді в США треба мати профільну ( юридичну) освіту і працювати в судовій системі більше 5 років. На практиці, це означає, що більшість суддів у США, це колишні адвокати. Добре це чи погано? Це добре. Судді в США, по-перше, обрані і значить мало залежні від тиску з боку керівних кабінетів і, по-друге,знають судову систему з адвокатської сторони. Суди в США, це не контори за твердженнями «версій слідства». Вони розглядають справи по суті. Там високий відсоток виправдувальних вироків. Так що ж заважає нам зробити таку судову систему? Головною перешкодою є - концентрація капіталу і ресурсів у руках олігархів багатьох з яких не сприймають Україну своєю Батьківщиною....

  Русские философы называли бороду фундаментальной добродетелью православного русского человека. О «мужьях брадолюбивых» слагали духовные стихи и оды, а бритву в допетровскую эпоху приравнивали к ножу, который использовался для операций по превращению мужчины в евнуха. Так почему же русский мужчина должен носить бороду? С незапамятных времён среди мужчин на Руси было принято носить окладистые густые бороды. И все знают, что первым против этой традиции выступил Петр I, объявивший в 1698 году специальную пошлину, которой облагался каждый, кто носил бороду. Несколько позднее, в 1705 году, эта пошлина была разделена на четыре разряда. Каждый разряд соответствовал тому или иному сословию: Были избавлены от этой подати только лишь крестьяне, и то не полностью. Каждый раз при въезде в город они были обязаны уплатить в пользу государственной казны за одну бороду 1 копейку. Спустя 10 лет в 1715–ом году по царскому указу эта пошлина стала единой для всех сословий и составила 50 рублей в год....

  Кілька століть українців знищували. Це вже не є секрет . Знищували саму передову частина нації. Винищували фізично , розмивали , обмовляли , переписували історію і придавали забуттю славні сторінки історії та біографії людей. Кілька століть , українську націю стирали з лиця землі. При цьому постійно впроваджували різні механізми саморуйнування нації для формуванні психології рабів у українців. Для трансформації української нації в малоросійську . Всі ми неодноразово чули приказки про українців . Це прислів'я та приказки , де фігуранти (українці) жадібні , боягузливі , позбавлені будь-яких  достоїнств. Де два українці .... , Моя хата скраю … Не з’їм то понадкушую . Їх сотні , їх тисячі . Їх так багато нам повторювали , що ми самі почали їх повторювати . Ми самі почали в них вірити . Ми не віримо , що можемо щось змінити , ми не віримо в справедливість , ми впевнені , що нічого cамі не вирішуємо ....

  Данная теория, несмотря на огромное количество абсурдностей, и несоответствий  давала невероятный простор для действий антиеврейского движения. Лидеры нацизма и духовенства начинают по новому трактовать Библию, словно великий арий Иисус сын Бога (еврейские корни Бога под которым понимается Яхве, Иегова, Тетраграмматон, Израильский бог тщательно скрываются) пришел к еврейскому племени для того, чтобы наставить их на «путь истинный», а они его убили. Бросив подобную сказку в массы, нацисты получили народ ненавидящий всем сердцем иудеев, а католики получили новые толпы фанатиков, по – новому ослепленные истиной истинностью, которые готовы уничтожить любого, на кого покажет церковь. Так готовился новый двадцать второй крестовый поход под лозунгом «Нет бога кроме Бога». Новые толпы крестоносцев с присягой: «Перед ликом Бога я отдаю священную клятву в верности фюреру Германского рейха и народа Адольфу Гитлеру» и надписями на своих пряжках «Gott mit uns» (С нами Бог) идут уничтожать еретиков и безбожников. В то время христианство возобновляет свою давнишнюю борьбу...

В наше время всякие дерьмовые книжки, журналы и др. публички почему-то упорно учат женщин быть стервами, а девочек — стервочками. При этом под словом«стерва» (означающим, для справки, «труп околевшего животного», «падаль») подразумевается безответственное, патологически раздражительное и меркантильное существо, которое сочетает в себе заоблачные претензии на «жизненную мудрость» и полное нежелание с этой жизнью встречаться. Когда такой эквивалент мужчины-жлоба (отягощённый вдобавок мегаломанией) произносит что-нибудь вроде «бойся меня, я тигрица, я могу и укусить», или «все бабы как бабы, одна я королева», хочется взять и написать о возможной женской мести. Про то, каков из себя настоящий женский гнев, насколько опасно недооценивать настоящих стерв, и чем настоящие стервы отличаются от сусликов, можно показать на примере Княгини Ольги. Легенда о том, как Ольга в отместку за убийство мужа сожгла столицу древлян (Искоростень, а сейчас, Коростень)с помощью хитрого лайфхака, широко известна. Реже вспоминают о том, насколько анекдотичной (и невероятно жестокой) была её месть в целом. Муж...